ЗАВГОРОДНІЙ Олександр Сергійович

ЗАВГОРО́ДНІЙ Олександр Сергійович

• ЗАВГОРОДНІЙ Олександр Сергійович

(25.I 1940, м. Дніпродзержинськ Дніпроп. обл.)

- укр. рад. поет, перекладач. Син С. О. Завгороднього. Закінчив 1965 Дніпроп. ун-т. Автор збірок "Радію людям" (1968), "Перевесло" (1986). Осн. мотиви поезії З. — любов до рідної землі, збереження миру та природного середовища, краса людських взаємин. У перекладах З. вийшли: з фін. мови — "Фінські народні прислів'я та приказки" (1981); з ест. — "Вечірні казки" Ю. Саара (1971). "Естонські народні кпзки" (1975), "Калевіпоег" (1975), повість "Мартів хліб" (1978) та роман "Імператорський божевілець" (1988) Я. Кросса, романи "Одна ніч" П. Куусберга (1975), "Новий Нечистий із самого Пекла" А. Х. Таммсааре (1978), "Інгер" M. Траата (1979), повість-казка "Муфтик, Півчеревичок і Мохобородько" Е. Рауда (1983), зб. "Маленькі романи" Е. Ветемаа (1984) таін. Перекладає також з франц., ісп. та ін. літератур. Упорядник зб. "Досвітні огні" Лесі Українки ест. мовою (1971), упорядник і перекладач кн. "Естонське радянське оповідання" (1982). Окремі вірші З. перекладено рос., ест., лит., польс., фін. та ін. мовами. Лауреат літ. премій Ест. РСР ім. Ю. Смуула (1975, 1988).

Тв.: Із подиву і подиху. К., 1989.

Літ.: Слабошпицький М. Скільки може встигнути перекладач. "Літературна Україна", 1990, 22 лютого.

С. Г. Миронюк.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me