ЗАЙВА ЛЮДИНА

ЗА́ЙВА ЛЮДИНА

• "ЗАЙВА ЛЮДИНА"

в літературі — тип літ. героя, поширений у рос. л-рі 1-ї пол. 19 ст. Поняття "зайва людина" закріпилося в літ. критиці після появи повісті "Щоденник зайвої людини" І. Тургенєва (1850), хоч сам образ "З. л." склався значно раніше. Галерею "З. л." представляють Онєгін ("Євгеній Онєгін" О. Пушкіна), Печорін ("Герой нашого часу" М. Лермонтова), Бельтов ("Хто винен?" О. Герцена), Чулкатурін, Рудін, Лаврецький ("Щоденник зайвої людини", "Рудін", "Дворянське гніздо" І. Тургенєва). В цих образах відбилися типові настрої молодого покоління, зумовлені тогочас. дійсністю. Найважливіші риси "З. л." — відчуження від свого соціального середовища, почуття інтелект, й моральної зверхності над ним і в той же час глибокий скептицизм, громадян. пасивність. Типовість і життєвість образу "З. л." підкреслювали В. Бєлінський, О. Герцен та ін. В умовах соціально-визв. руху (кін. 50 — 60-х pp.) революц. демократи гостро критикували "З. л." за нездатність активно втручатися в життя, ототожнювали їхні настрої з лібералізмом та "обломовщиною". Тема "З. л." позитивно вплинула на розвиток реалізму в л-рі. Переосмисливши образ романтич. героя, письменники-реалісти зосередили увагу на "історії душі людської" (М. Лермонтов), що створювало грунт для психол. аналізу, утвердження засобів реалістич. типізації в зображенні людини. Для укр. л-ри 19 ст. образ "З. л." не характерний.

Літ.: Чернышевский Н. Г. Русский человек на rendez-vous. В кн.: Чернышевский Н. Г. Полное собрание сочинений, т. 5. М., 1950; Белинский В. Г. Герой нашего времени. Сочинение М. Лермонтова. В кн.: Белинский В. Г. Полное собрание сочинений, т. 4. М., 1954; Белинский В. Г. Евгений Онегин. В кн.: Белинский В. Г. Полное собрание сочинений, т. 7. М., 1955; Добролюбов Н. А. Что такое обломовщина? В кн.: Добролюбов Н. А. Собрание сочинений, т. 4. М. — Л., 1962.

М. Ф. Гетьманець.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me