ЗАКЛИНСЬКИЙ Леонід Гнатович

ЗАКЛИ́НСЬКИЙ Леонід Гнатович

• ЗАКЛИНСЬКИЙ Леонід Гнатович

(1850, с. Маріампіль, тепер Маринопіль Галицького р-ну Івано-Франк. обл. — 9.IV 1890, м. Станіслав, тепер Івано-Франківськ)

- укр. культурно-політичний діяч, один з ідеологів "народовців". Брат К. Г. Заклинського і Р. Г. Заклинського. Нар. в сім'ї священика. Навчаючись у Станіслав. гімназії, керував 1869 — 71 таємною учнівською громадою, що видавала рукописну газ. "Зірка", яку редагував разом з О. Терлецьким і В. Навроцьким. За ініціативою З. та О. Терлецького 1867 в Коломиї видано збірник до 6-х роковин від дня смерті Т. Шевченка. Навчався (з 1874) у Львів. унті, де товаришував з І. Франком. Брав активну участь у діяльності т-ва "Дружний лихвар", у 1876 став головою "Академического кружка", редагував журнал "Друг". За зв'язки з С. Подолинським і М. Драгомановим, пропаганду соціалістич. ідей, поширення революц. л-ри, у т. ч. празького вид. "Кобзаря" 1876, З. разом з І. Франком було ув'язнено на три місяці, йому відмовлено в посаді вчителя. З 1880 працював писарем у адвокат. конторі, співробітничав у станіславській філії "Просвіти", з 1888 — помічник учителя польс. класич. гімназії у м. Ясло (тепер Польща). Записував гуцул. фольклор (матеріали зберігаються в ІМФЕ ім. М. Т. Рильського АН УРСР).

■ Літ.: Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 41 К., 1984.

П. І. Арсенич.