ЗАМФІРЕСКУ (Zamfirescu) Дуїліу

ЗАМФІРЕ́СКУ (Zamfirescu) Дуїліу

• ЗАМФІРЕСКУ (Zamfirescu) Дуїліу

(30.Х 1858, с. Плеїнешті, тепер с. Думбревень Вранчанського повіту — 3.VI 1922, с. Агапія)

- рум. письменник, політ. діяч, член Рум. академії з 1909. За освітою юрист. З 1881 виступав у пресі зі статтями на теми сусп.-політ., наук. і мист. життя. З 1888 по 1906 — на дипломатич. роботі за кордоном. Рання поетична творчість (зб. "Без назви", 1883) позначена впливом романтизму. В збірках віршів "Інші горизонти" (1894), "Язичницькі гімни" (1897), "Нові вірші" (1899) виступив як поет неокласич. спрямування. Збірками "Новели" (1888), "Румунські новели" (1895) започаткував у нац. л-рі тему провінц. життя. Один із засновників рум. роману. У першому в рум. л-рі епіч. циклі "Коменештяну" (романи "Життя в селі", 1894; "Тенасе Скатіу", 1896; "На війні", 1897, та ін.) відтворив соціальні типи й духовнопсихол. атмосферу рум. суспільства кін. 19 ст. Автор кількох п'єс. Залишив багату епістолярну спадщину. Обстоював реалізм, боровся за оновлення нац. л-ри. Зазнав впливу Л. Толстого, про якого опубл. нарис. Писав також про Ф. Достоєвського.

♦ Тв.: Рос. перекл. — В деревне. — Тэнасе Скатиу. — На войне. М., 1988.

Т. А. Носенко.