ЗАРЕВИЧ Федір Іванович

ЗАРЕ́ВИЧ Федір Іванович

• ЗАРЕВИЧ Федір Іванович

(псевд. і крипт. — Юрко Ворона, Федько Клепайло, Ф. Чорногір, В., В. Ю., З., Ю. В. та ін.; 30. IX 1835, с. Славське, тепер смт Сколівського р-ну Львів. обл. — 13.I 1879, м. Сколе, тепер Львів. обл.)

- укр. письменник і журналіст. Нар. у сім'ї священика. Навчався у гімназіях Станіслава (тепер Івано-Франківськ) та Самбора. Працював дрібним службовцем. У 60-х pp. 19 ст. — активний діяч "народовського" руху (див. "Народовці"). В 1862 — 63 редагував журн. "Вечерниці", 1867 — газ. "Русь". Перші вірші — "Руський борець" та "Пересторога другу" опубл. 1860 в альм. "Зоря галицкая яко альбум на год 1860". Друкувався у журналах "Вечерниці", "Русалка", "Правда", газ. "Русь". Кращі прозові твори — реаліст. повість із сусп. життя Галичини 30 — 40-х pp. 19 ст. "Хлопська дитина" (1862; про зрушення у політ. свідомості інтелігенції після революції 1848) та романтично-психол. оповідання "Вітренниця" (1868). Автор оповідань на соціально-побутові теми ("Чудний цвіт", "Родина", "У страха очі великі", "Дві сестри", "Німа", "Син опришка"), повісті "Хто не любив", істор. драми "Бондарівна" (1872), публіцист. статей. На творчості З. відчутно позначився вплив сентименталізму та романтизму.

♦ Тв.: Твори, т. 1. Хлопська дитина, Львів, 1901.

■ Літ.: Ревакович Т. Споминки про Федора Заревича. "Правда", 1889, № 2.

М. І. Юрійчук.