ЗАРОБІТЧАНСЬКІ ПІСНІ

ЗАРОБІТЧА́НСЬКІ ПІСНІ

• ЗАРОБІТЧАНСЬКІ ПІСНІ

- цикл соціально-побутових пісень про наймитство, бурлакування, строкарство, еміграцію з України. Найдавніші з них виникли в середовищі зубожілих чумаків і козаків, зайнятих на відхожих промислах. На створення й поширення З. п. вплинули розвиток капіталістичних відносин, пролетаризація селянства, його тяжка праця на мануфактурах, цукроварнях, шахтах тощо. Найхарактерніші зразки З. п. — "Ой чумаче, бурлаче", "Гей, гей, а хто лиха не знає", "Горе мені на чужині", "Вчора була суботонька", "Хто не служив, братці, в багатира", "Як у строк же я пішла", "Ой Канадо, Канадочко" тощо. З. п. знаменували поворот у розвитку фольклору, інтеграцію тематики й стилю сільс, та міської пісні, були попередниками робітничих пісень.

Теми заробіт. пісень використовували Т. Шевченко (поема "Наймичка"), І. Франко (поема "Наймит"), І. Нечуй-Левицький (повість "Бурлачка"), В. Стефаник (новела "Камінний хрест"), А. Головко (роман "Мати") та ін. Див. також Бурлацькі пісні, Чумацькі пісні.

♦ Вид.: Рудченко И. Я. Чумацкие народные песни. К., 1874; Наймитські та заробітчанські пісні. К., 1975.

■ Літ.: Васильєв М. К. К вопросу о новых мотивах в малорусской народной поэзии. "Этнографическое обозрение", 1897, т. 33, № 2; Гнатюк В. Пісенні новотвори в українсько-руській народній словесності. "Записки Наукового товариства імені Шевченка". 1902 — 03, т. 50, 53; Білецька В. Наймитські пісні. "Етнографічний вісник", 1929, кн. 8.

С. Й. Грица.