ЗГАРСЬКИЙ Євген Якович

ЗГА́РСЬКИЙ Євген Якович

• ЗГАРСЬКИЙ Євген Якович

(крипт. — Е. З.; Зг. Е., Е. Я. З.; 1834, с. Чертіж, тепер Жидачівського р-ну Львів. обл. — 1892, Відень)

- укр. письменник. Нар. у сім'ї священика. Навчався у Львів. та Віден. ун-тах. Працював учителем. За поглядами — "народовець", пізніше — "москвофіл". Друкуватися почав 1854 в газ. "Зоря галицька". У романтичній повісті-притчі з життя верховинців "Анна Смохівська" (1855) розповів історію кохання парубка й дівчини з різних соціальних станів, стверджуючи позастанову цінність особистості. Ліричні вірші, балади, епічні поеми видрукував окремою збіркою "Поезії" (1877). У кращих творах — поемах "Маруся Богуславка" та "Святий вечір" (обидві — 1862) правдиво відобразив події істор. минулого, картини з життя трудового люду. За висловом І. Франка, З. "дав себе знати як визначний епічний поет" (Франко І. Зібр. тв., т. 41. К., 1984, с. 350). Писав стат.ті з питань л-ри (розвідка про поему "Неофіти" Т. Шевченка, 1868) та етнографії ("Народна філософія, списана по народним пословицям і приповідкам", 1867); "Сліди поганської просвіти на Русі ведля народних пісень, повірок, сказок і історических записок" (1868); три статті під спільним заголовком "Деякі вірування руського народу в давніших і теперішніх часах" (70-і pp. 19 ст.). У ряді оповідань, віршів, статей виявились консервативні риси світогляду З., релігійно-моралізаторські тенденції. Тяжів до народної мови, особливо в 60-і pp., хоча користувався й елементами "язичія".

■ Літ.: Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 41. К., 1984; Євгеній Згарський. "Зоря", 1892, № 4; Бондар М. П. Поезія пошевченківської епохи. Система жанрів. К., 1986.

Ф. П. Погребенник.