ИСКРА

И́СКРА

• "ИСКРА"

- перша загальнорос. політ. марксистська нелегальна газета. Виходила 1900 — 05 в Лейпцігу (перший номер), потім у Мюнхені, Лондоні, Женеві; з серед. 1901 — щомісяця, з 1902 — двічі на місяць. Доставлялася в Росію через Україну (Одеса, Херсон, Львів, Кам'янець-Подільський, Теофіполь, Київ, Полтава, Катеринослав, Харків та ін.). Епіграфом "И." були слова з вірша "Відповідь на послання Пушкіна" (1827) поета-декабриста О. Одоевського "Из искры возгорится пламя". Засновником і керівником "И." був В. І. Ленін. Він визначав ідейно-політ. напрям газети, писав і редагував статті, добирав авторів. Після виходу В. І. Леніна 1903 з редакції газета (з № 52) стала органом меншовиків. Особлива заслуга видання — в підготовці II з'їзду РСДРП, на якому утворено партію більшовиків, а "И." визнано її центр. органом. Газета різнобічно висвітлювала внутрішнє життя Росії, велику увагу приділяла робітничому і нац.-визвольному рухові. "И." викривала самодержавство, пропагувала передову демокр. культуру. З перших номерів в "И." друкувалися твори М. Гоголя, І. Тургенєва, М. Салтикова-Щедріна, Л. Толстого та ін. Газета виступала за народність, партійність, класовий характер, історизм та реалізм худож. творчості. Захищала прогрес. діячів культури, яких переслідував царат. Вміщувала статті А. Луначарського з питань худож. л-ри. Пропагандистами "И." були І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський, М. Павлик та ін. За погодженням з В. І. Леніним "И.", починаючи з першого номера, надсилали І. Франкові, М. Павликові. За їхньою допомогою у Львові було організовано два склади іскрів. видань (періодики і л-ри, які випускала "И."). Ст. "З Галичини" І. Франка схвалив В. І. Ленін, і вона з'явилася в "И." (15.IX 1902) під назвою "З західноєвропейського суспільного життя". Газета опубл. ст. "Шемякин суд у Валках" (1.Х 1902) — про переслідування М. Коцюбинського пар. владою, тяжкі умови життя письменника, про соціально-ідейну гостроту його повісті "Fata morgana". Зв'язки з іскрівцями підтримувала Леся Українка. Вона написала для газети кілька сатир. творів та публіцистичну ст. "Голос однієї російської ув'язненої". На київ. квартирі поетеси 1902 поліція виявила комплект "И.", в якому зберігались номери з повідомленням про арешт її сестри Ольги Косач за участь у студ. с.-д. русі. В "И." опубл. кілька політ. карикатур художника В. Різниченка (Велентія). Газета мала значний вплив на українські прогресивні видання, зокрема у висвітленні питань соціально-визвольного, робітничого руху.

■ Літ.: Волин М. Ленинская "Искра" (1900 — 1903 годы). М., 1964; Попов С. Т. Діяльність агентів ленінської "Искры" на Україні. "Український історичний журнал", 1968, № 1; Історія української літератури т. 1. К., 1987.

І. М. Дузь.

∗∗∗

• "ИСКРА"

- сатир. журнал. Виходив 1859 — 73 в Петербурзі щотижня (1873 — двічі на тиждень). Редакторами в різні роки були В. Курочкін, художник-карикатурист М. Степанов, О. Афанасьєв-Чужбинський та ін. Осн. співробітники "И." — М. Курочкін, Д. Минаєв, В. Богданов, Г. Жульов, Л. Пальмін, В. Буренін, О. Лепко, Г. Єлисеєв. М. Демерт, І. Россінський та ін. Часто друк. Ф. Решетников, О. Левитов, Г. та М. Успенські, М. Златовратський. По кілька творів надр. О. Герцен, М. Некрасов, М. Добролюбов, М. Салтиков-Щедрін, О. Островський. "И." боролася проти кріпосницької реакції та дворянсько-бурж. лібералізму у політиці і л-рі. Велике місце займала сатир. поезія, наповнена демокр. ідеями. Значний резонанс мав розділ "Нам пишуть", де вміщувалися листи, повідомлення з провінції про свавілля і зловживання місцевих урядовців. До "И." на поч. 60-х pp. надсилав свої кореспонденції О. Кониський, викриваючи здирство та самодурство полтав. чиновників. Широко висвітлювались події міжнар. життя. "И." виступала проти великодерж. шовіністичних писань М. Каткова, Д. Щеглова, зокрема випадів проти укр. нац. культури, за право існування укр. л-ри, на захист укр. худож. слова. В жовтні 1860 "И." надр. рецензію на видання "Кобзаря" в рос. перекладах за ред. М. Гербеля. Після смерті Т. Шевченка захищала ім'я і творчість поета від нападок реакц. преси. Співробітники редакції (М. Курочкін, Д. Минаєв, Л. Пальмін та ін.) пропагували поетичну творчість Т. Шевченка і в ін. виданнях. М. Степанов вмістив карикатуру на В. Аскоченського, який виступав у "Домашней беседе" проти схвалення Петерб. к-том грамотності творів укр. мовою. В "И." друкував свої оповідання з нар. побуту П. Куліш. Журнал постійно зазнавав переслідувань з боку офіц. властей, був закритий цар. цензурою.

■ Літ.: Прийма Ф. Я. Шевченко и поэты "Искры". В кн.: Збірник праць сьомої наукової шевченківської конференції. К., 1959; Поэты "Искры", т. 1 — 2. Л., 1987.

Н. Є. Полонська.