КІРКЕГОР (К'єркегор; Kierkegaard) Серен

КІ́РКЕГОР (К'єркегор; Kierkegaard) Серен

• КІРКЕГОР (К'єркегор; Kierkegaard) Серен

(5.V 1813, Копенгаген — 11.XI 1855, там же)

- дат. філософ, теолог, письменник. Навчався з 1830 у Копенгагенському університеті, магістр теології (з 1841). З суб'єктивно-ідеалістичних, екзистенціалістських позицій критикував систему об'єктивного ідеалізму Г. В. Ф. Гегеля. Основним своїм творам нерідко надавав художньої форми (психологічні нариси, есе, оповідання), підписував їх вигаданими іменами (мав понад десяток псевдонімів), "автори" цих творів ("З нотаток ще живого", 1839; "Або — або", "Страх і трепет", обидва — 1843; "Філософські крихти", 1844; "Стадії на шляху життя", 1845, та ін.) полемізували між собою, розвивали або доповнювали думки один одного. Ідеї К. лягли в основу філософії екзистенціалізму. Окремі його положення вплинули на творчість Г. Ібсена, К. Гамсуна, Т. Манна, які вважали К. одним із зачинателів боротьби з романтич. прикрашанням дійсності, за реалістич. мист-во. Видав 14 томів "Щоденників". Оповідання-фрагмент "Тиха розпука" перекл. М. Євшан ("Українська хата", 1910, № 10), есе з кн. "Або — або" та уривки із "Щоденників" — М. Ганзен-Кожевникова та М. Москаленко ("Всесвіт", 1973, № 3).

■ Літ.: Быховский Б. Э. Кьеркегор. М., 1972; Гайденко П. Серен Кіркегор, "Всесвіт", 1973, № 3.

І. В. Бичко.