КАВАЛЕРІДЗЕ Іван Петрович

КАВАЛЕРІ́ДЗЕ Іван Петрович

• КАВАЛЕРІДЗЕ Іван Петрович

[1(13).IV 1887, х. Ладанський, тепер с. Сильченкове Талалаївського р-ну Черніг. обл. — 3.XII 1978, Київ]

- укр. рад. скульптор, кінорежисер, драматург, сценарист, нар. арт. УРСР з 1969. Навчався 1907 — 09 в Київ. худож. уч-щї, 1909 — 10 — в Петерб. AM, 1910 — 11 — у приватній студії Н. Аронсона в Парижі. Автор пам'ятників княгині Ользі в Києві (1911, у співавт.), Т. Шевченкові у Ромнах Сум. обл. (1918), Полтаві (1925), Сумах (1926), Г. Сковороді в Лохвиці Полтав. обл. (1922). У повоєнні роки створив скульптурні композиції "В. І. Ленін і М. Горький" (1952), "Лев Толстой" (1965), пам'ятник Григорію Сковороді в Києві (1977).

Як кінорежисер і драматург К. продовжував і розвивав такі ж ідеї та образи, які втілював у скульптурних композиціях і портретах, теж тяжіючи до узагальнення й символічності, історизму і проблемності, худож. багатогранності. За власними сценаріями поставив фільми: на Одес. кіностудії — "Злива" ("Офорти до історії гайдамаччини", 1929), "Перекоп" (1930), "Штурмові ночі" (1931), "Коліївщина" (1933); на Київській кіностудії — "Прометей" (1936), "Наталка Полтавка" (1936), "Запорожець за Дунаєм" (1937), "Григорій Сковорода" (1958, у співавт.), за сценарієм Н. Капельгородської — "Повія" (1961). Написав п'єси "Вотанів меч" (1966), "Перекоп" (пост. 1967), "Перша борозна" (1969, про діяча революц. руху в Росії П. К. Запорожця), трагедію-притчу з життя Г. Сковороди — "Григорій і Параскева" (1972), в яких осн. увага зосереджена на філос. осмисленні історії та ролі особи в ній (ішли в театрах Харкова, Сум, Тернополя). Залишив спогади, уривки з яких опубл. в журн. "Україна" (1988, № 39 — 40).

♦ Тв.: П'єси. К., 1976.

■ Літ.: Німенко А. В. Кавалерідзе-скульптор. К., 1967; Зінич С. Г., Капельгородська Н. М. Іван Кавалерідзе. К., 1971; Иван Кавалеридзе. Сборник статей и воспоминаний. К., 1988.

Д. Т. Вакуленко.