КЕМПЕ Мірдза

КЕ́МПЕ Мірдза

• КЕМПЕ Мірдза

(справж. прізв. — Найковська)

[27.I (9.II) 1907, Лієпая — 12.IV 1974, Рига]

- латис. рад. поетеса, перекладачка, чл.-кор. АН Латв. РСР з 1973, нар. поетеса Латв. РСР з 1967. Навчалася 1927 — 28 в Латв. ун-ті (Рига). Автор збірок віршів "Ранковий вітер" (1946), "Слова друга" (1950), "Вірші" (1955), "Любов" (1957), "Я не можу мовчати" (1959), "Вічність миттєвостей" (1964; Держ. премія СРСР, 1967), "Шлях людини" (1969), "Шипшина" (1972) і ліричних мініатюр "Бурштинове люстро" (1968). Емоційна, сповнена глибокого філос. змісту, поезія К. відображає внутр. світ людини. Переклала окремі твори М. Сервантеса, В. Шекспіра, Г. Гейне, О. Пушкіна, М. Лермонтова, М. Горького, Т. Шевченка (баладу "Причинна", поему "Юродивий", вірші "Ой три шляхи широкії", "Ой одна я, одна", "Якби зострілися ми знову" та ін. — увійшли до книг "Вибране" Т. Шевченка, Рига, 1951, 1954). Написала ст. про укр. поета "Художник, борець, гуманіст" (1961) та вірш "На могилі Тараса Шевченка" (1965). Ряд творів К. переклали Д. Павличко, С. Литвин, В. Струтинський, С. Зінчук, І. Липовецька та ін.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Гімн весні. В кн.: Сузір'я, в. 2. К., 1968; 3 берега молодості. К., 1965; [Твори]. В кн.: Сузір'я, в. 5. К., 1971; Рос. перекл. — Избранное. М., 1982.

■ Літ.: Павличко Д. Мірдза Кемпе. В кн.: Павличко Д. Біля мужнього світла. К., 1988.

Б. К. Звайгзне.