КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ ПАТЕРИК

КИ́ЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ ПАТЕРИ́К

• КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ ПАТЕРИК

- пам'ятка східнослов'ян. житійної літератури. До нього увійшли твори на сюжети з реальної та легендарної історії Києво-Печерського монастиря, розповіді про діяльність його засновників Антонія і Феодосія, їхніх учнів та послідовників. К.-П. п. розкриває духовне життя персонажів, боріння їхніх пристрастей, часто персоніфікованих в образах ангелів і бісів. Апологія київ. реліг. традицій стає формою утвердження історично прогресивної ідеї єдності сх. слов'ян. а згодом набуває полемічного антикатод, спрямування. Печерський монастир зображено важливим церк. і культур. осередком, політ. силою, здатною протистояти князівській владі. К.-П. п. містить чимало відомостей з історії Київ. Русі, даних про соціально-екон. ситуацію 11 — 12 ст., про монастирський побут тощо. Патерик увібрав худож. досвід візантійської агіографії, деякі сюжети і мотиви його беруть початок від перекладних патериків — Єгипетського, Синайського, Скитського. Формування і розвиток К.-П. п. пов'язані з літописанням. Осн. складові частини патерика створюються протягом 2-ї пол. і 1 — 1 -ї пол. 13 ст. Це розділи з "Повісті временних літ", які стосуються Печерського монастиря, "Житіє Антонія Печерського", "Житіє Феодосія Печерського", "Похвала Феодосієві Печерському", послання єпископа Володимирського і Суздальського (1214 — 26) Симона та печерського ченця Полікарпа. Перші спроби їх поєднання — Основна (2-а чверть 13 — поч. 14 ст), Арсеніївська (кін. 14 — поч. 15 ст.), перша (1460) та друга (1462) Касіянівські редакції ще зберігають самостійну композицію кожного із складників. Як цілісний твір К.-П. п. включено під 3 травня до "Великих Четьіх Міней" митрополита Макарія (1-а пол. 16 ст.). Утвердження естетичних принципів барокко зумовлює появу в 17 ст. зовсім нових версій патерика, які тяжіють до типу житійної збірки, — кн. "Patericon, abo Żywoty śs. ojców pieczarskich" Сильвестра Косова (Київ, 1635), рукописної редакції Йосифа Тризни (1647 — 56) та першого друк. видання церковнослов'ян. мовою "Патерікъ, или Отечникъ Печерскій" (Київ, 1661). Їхнім осн. композиційним елементом стає житіє певного персонажа, виділене з первісних складників твору. Додаються нові частини: житія авторів К.-П. п. Нестора, Симона й Полікарпа, передмови, геральдичні вірші, епіграми тощо. Стиль згаданих редакцій патерика позначений метафоризацією мови, алегор. переосмисленням традиц. сюжетів. Видання завершують іменний і предметний покажчики. Патерик 1661 двічі перевидавався (1678, 1702), всі його агіографічні розділи ввійшли до складу "Четьїх Міней" Димитрія Туптала. Через репресивні заходи царського уряду й синоду щодо укр. книгодрукування К.-П. п. було перевид. тільки 1759 у Москві (в Києві — 1760) після численних цензурних виправлень: вилучення відступів від офіц. церк. доктрини та українізмів. К.-П. п. справив істотний вплив на розвиток укр. л-ри та мист-ва. Його сюжети використовуються в ін. жанрах агіографії, в культовій поезії. На їхній основі формується багата іконописна традиція. Цикли гравюр до видань К.-П. п. Іллі та ін. (вид. 1661), Леонтія Тарасевича (вид. 1702) стали етапними віхами в розвитку укр. графіки. Патерик використовували як істор. джерело письменники-полемісти, особливо Захарія Копистенський у "Палінодії...", автори Густинського літопису, "Синопсису" (1674). Віршові версії окр. сюжетів дав Лазар Баранович у кн. "Аполлон Християнський" (польс. мовою, 1670). До К.-П. п. зверталися у казаннях Іоаникій Галятовський, Антоній Радивиловський. Не втратив популярності К.-П. п. і в пізніший час. О. Пушкін називав повісті патерика "прелестью простоты и вымысла" (Пушкин А. Полн. собр. соч., т. 14. М. — Л., 1941, с. 163). Т. Шевченко звернув увагу на романтичні епізоди патерика. В повісті "Близнецы" поет передає зміст патерикового оповідання про Мойсея Угрина, про полоненого юнака. Мотиви К.-П. п. знайшли втілення в укр. л-рі 20 ст. (роман Вал. Шевчука "На полі смиренному"). Вивчення К.-П. п. як літ. пам'ятки почалося в 1-й пол. 19 ст. Серед його дослідників — Д. І. Абрамович, М. О. Вікторова, О. М. Кубарьов, Макарій (Булгаков), В. М. Перетц, О. О. Шахматов та ін.

♦ Вид.: Києво-Печерський патерик. В кн.: Абрамович Д. Києво-Печерський патерик. К., 1930.

■ Літ.: Георгиевский Г. П. Печатный Печерский Патерик. "Русское обозрение", 1893, № 5 — 6; Абрамович Д. И. Исследование о Киево-Печерском патерике как историко-литературном памятнике. СПБ, 1902; Ісіченко Ю. А. Києво-Печерський патерик у літературному процесі кінця XVI — початку XVIII ст. на Україні. К., 1990.

Ю. А. Ісіченко.