КИЇВСЬКА АКАДЕМІЯ

КИ́ЇВСЬКА АКАДЕМІЯ

• КИЇВСЬКА АКАДЕМІЯ

- перший вищий навч. заклад і визначний культурно-осв. центр на Україні в 17 — 18 ст. Початок їй поклала школа Київ. братства, засн. 1615. 1632 вона об'єднана з Лаврською школою, засн. 1631 київ. митрополитом Петром Могилою, і дістала назву Київ. колегії (офіційно здобула статус вищого навч. закладу 1633). Про її розвиток наполегливо дбав фундатор Петро Могила (звідси паралельна назва — Києво-Могилянська колегія). Він власним коштом обновив заклад, запрошував учителів, допомагав неімущим вихованцям. Трактуючи колегію як майбутню академію, заснував у Гощі та Вінниці підпорядковані їй школи, а 1636 підпорядкував Київ. колегії і кременецькі школи.

Першими ректорами колегії були Ісайя Трофимович-Козловський і Софроній Почаський. Інокентій Гізель (ректор з 1646) запровадив систему класів (їх було 8), за якою здійснювалося навчання (повний курс тривав 12 років). В аналогії й фарі вчили читати й писати, в інфимі — граматичного розбору. В граматиці вивчалися повні курси граматик, у синтаксимі перекладали. Викладалися також катехізис, арифметика, нотний спів, частково — інструментальна музика й малювання. З нижчих класів учень переходив у середні — піїтики й риторики. У вищих класах колегії два роки вивчалася філософія, яка поділялася на діалектику, логіку, фізику й метафізику. Польс. уряд не дозволяв викладати в колегії богословські науки, інакше заклад мав би право носити титул академії. Студенти діставали грунтовну філол. підготовку, знання мов (слов'яноруської і старої укр. літературної; грец., лат., польс; згодом — рос., франц., нім., староєврейської), оволодівали поетичним і риторичним мистецтвом, вивчали класичну грец. й рим., частково середньовічну л-ри, історію, географію. З часом було введено курси математики та медицини. Дедалі більше місця відводилося художній і музичній освіті.

Важливу роль у навчальному процесі відігравала академічна б-ка. В 2-й пол. 18 ст. вона налічувала 12 тис. томів і безліч рукописної л-ри та документів (значна частина загинула під час пожеж 1780 і 1811; рештки її перейшли до Київ. духовної академії, книгозбірня якої знаходиться тепер у складі ЦНБ ім. В. І. Вернадського АН УРСР). Вже в часи Петра Могили колегія мислилася не лише як навч. заклад, а й як осередок учених та письменників України — т. з. Києво-Могилянський атеней. До цього атенею входили, крім Петра Могили, визначні культур. діячі, філософ Йосиф Кононович-Горбацький, письменники Афанасій Кальнофойський, Софроній Почаський, Й. Калимон, Теодосій Баєвський, Хома Євлевич та ін. Найдавнішою поетикою, створеною у К. а., вважається "Книга про поетичне мистецтво" А. Стерновецького (1637), найдавніший курс риторики написано 1635 Йосифом Кононовичем-Горбацьким. Перший вітчизн. курс гомілетики (теорії проповіді) створив Іоаникій Галятовський. Лазар Баранович (професор і 1650 ректор колегії, який мав титул почесного ректора до 1658), засн. Киево-Чернігівський культурний осередок. У 60-і pp. колегія прийшла до занепаду. Наприкінці 60-х pp. навчання відновлено.

Уперше колегію наз. академією у Гадяц. трактаті 1658. В грудні 1670 в універсалі польс. короля Міхала Вишневенького заклад визнано академією. В Росії цар. указами підтверджено статус академії 1694 і 1701. У цей час з її стін виходять видатні діячі укр. культури Стефан Яворський, Димитрій Туптало, Антоній Стаховський, Йоасаф Кроковський, Леонтій Боболинський та ін. Розквіт закладу припадає на кінець 17 — поч. 18 ст., особливо під час ректорства Йоасафа Кроковського і патронату над К. а. гетьмана І. Мазепи (відтоді її деколи називали ще й Могиляно-Мазепинською). Відновилися публічні диспути, для чого видавалися спеціальні тези, звичай рекреацій — культурно-мистецькі свята на кінець навч. року з виставами, декламаціями, іграми. Навколо Варлаама Ясинського та Йоасафа Кроковського гуртується новий культур. осередок: Стефан Яворський, Іларіон Мигура, Іларіон Ярошевицький, Лаврентій Горка, Гавриїл Бужинський, Гедеон Вишневський, Іоасаф Горленко, Феофілакт Лопатинський. У 1704 — 05 Феофан Прокопович в академії викладає поетику, яка справила великий вплив на рос. і укр. книжне віршування, і створює трагедокомедію "Володимир" — перший укр. драм. твір на теми з рідної історії. Новий етап розвитку академії фіксується з 1731, коли київ. митрополитом став Рафаїл Заборовський. Розширюється навч. курс, вводиться клас лінгвістики, зростає кількість студентів. Приймали до К. а. молодь усіх станів. Тут навчалися вихідці з Лівобережжя, Зх. України, Закарпаття, а також серби, румуни, болгари, греки та ін. Для бідних учнів при академії існувала бурса (гуртожиток). Заборовський зібрав довкола себе новий культур. осередок — т. з. Могиляно-Заборовську академію. До нього входили Митрофан Довгалевський, Сильвестр Ляскоронський, Павло Конюскевич, Гедеон Сломинський, Тихін Александрович, Георгій Кониський, Сильвестр Кулябка, Симон Тодорський та ін.

В 2-й пол. 18 ст. академія поступово перетворюється на становий духовний навч. заклад. Секуляризація 1786 позбавила її матеріальної бази. Останнім великим ученим К. а. був Іван Фальковський. Він займався географією, астрономією, математикою, історією, архітектурою, викладав в академії арифметику, геометрію, алгебру, вищу математику, нім. мову, філософію, засн. культур. осередок "Вільне поетичне товариство". 1817 академію закрито. Її традиції і функції перейняли Київ. духовна академія (відкрито 1819) та Київ. ун-т (засн. 1834).

К. а. мала велике й вирішальне значення для становлення й розвитку науки, культур. й літ. процесу на Україні в 17 — 18 ст. У ній сформувався один з центрів філос. думки слов'ян. світу (Йосиф Кононович-Горбацький, Інокентій Гізель, Йоасаф Кроковський, Феофан Прокопович, Михайло Козачинський, Георгій Кониський, Григорій Сковорода, Яків Ковельський та ін.).

В академії навчалися історики Самійло Величко, Григорій Грабянка, Петро Симоновський, Василь Рубан, Микола Бантиш-Каменський, Максим Берлинський. З неї вийшли держ. діячі України і Росії: гетьмани Іван Самойлович, Юрій Хмельницький, І. Мазепа, полковник Семен Палій, віце-канцлер Олександр Безбородько. У К. а. відбувалося становлення укр. літ. мови, склалася літ. і поетична школа (Касіян Сакович, Лазар Баранович, Іоанн Максимович, Димитрій Туптало, Феофан Прокопович, Георгій Кониський, Митрофан Довгалевський, Іван Некрашевич, Григорій Сковорода та ін.). Професори академії написали десятки курсів поетики, в яких розроблялися теорія укр. поетичного мистецтва (поетики Феофана Прокоповича, Павла Конюскевича, Митрофана Довгалевського, Георгія Кониського та ін.); викладачі й вихованці К. а. видали велику кількість укр. поетичних книжок, укладали рукописні збірники, до яких записували пам'ятки нашої л-ри, були авторами ряду філос., істор. і богосл. праць. У К. а. виник і розвинувся укр. театр: студенти 1674 поставили драму "Алексій, человекъ божій", у 80-х pp. 17 ст. тут розігрувалися т. з. містерії. Пізніше вистави відбувалися щороку, для чого писалися драми й діалоги, а в перервах між діями розігрувалися інтермедії та інтерлюдії на теми з місцевого життя. Від шкільного театру беруть свій початок вертеп і вертепна драма. Феофан Прокопович започаткував жанр трагікомедії (трагедокомедії) на п'ять дій і ввів за античною традицією хор. У К. а. навчалися укр. художники Іларіон Мигура, Григорій Левицький, Данило Галяховський, Леонтій Тарасевич, композитори Максим Березовський, Артем Ведель, тут виховалася практично вся творча й наукова укр. інтелігенція тих часів.

Випускники К. а. викладали в т. з. училищних колоніях-колегіях, які були не тільки на Україні (Чернігівська, Переяславська, Харківська колегії), а й у Білорусії та Росії. Система навчання в цих учбових закладах будувалася за київ. зразком, а самі колегії гуртували значні культурні кола (Києво-Чернігівський культурний осередок, Переяславський культурний осередок, Харківський культурний осередок). Академія підтримувала наук. зв'язки з відомими осв. закладами Кракова, Галле, Магдебурга, Константинополя та ін.

■ Літ.: Булгаков М. История Киевской академии СПБ, 1843; Аскоченский В. Киев с древнейшим его училищем Академиею, ч. 1 — 2. К., 1856; Голубев С. История Киевской духовной академии, в. 1. Период до-могилянский. К., 1886; Мухин Н. Киево-братский училищный монастырь. К., 1893; Петров Н. Киевская академия во 2-й половине XVII века. К., 1895; Серебренников В. Киевская духовная академия с половини XVIII ст. до преобразования ее в 1819 г. "Труды Киевской духовной академии", 1897, № 7; Вишневский Д. Киевская академия в первой половине XVIII столетия. К., 1903; Акты и документы, относящиеся к истории Киевской академии, т. 1 — 5. К., 1904 — 1908; Тітов Хв. Стара вища освіта в Київській Україні XVI — поч. XVIII в. К., 1924; Штранге М. М. Демократическая интеллигенция России в XVIII веке. М., 1965; Хижняк З. Києво-Могилянська академія. К., 1981; Білокінь С. Як венеціанець приїздив до Києва латини вчитись. "Всесвіт", 1987, № 7; Шевчук М. У лабіринті історичних подій. Коли Київська колегія дістала статус академії? В кн.: Наука і культура Україна, в. 23. К., 1989.

В. О. Шевчук.