КИЕВСКАЯ СТАРИНА
КИ́ЕВСКАЯ СТАРИНА
• "КИЕВСКАЯ СТАРИНА"
- щомісячний істор.етногр. і літ.-худож. журнал; 1882 — 88 — орган Історичного товариства Нестора-літописця, з 1889 — "Старої громади" (див. Громади). Виходила в Києві 1882 — 1907 (ост. рік — укр. мовою під назвою "Україна"); всього 94 номери. Активну участь у заснуванні журналу взяли відомі вчені О. Лазаревський, О. Левицький, В. Антонович та П. Житецький. Першим офіц. видавцем і редактором був укр. історик Ф. Лебединцев, згодом — О. Лашкевич, Є. Кивлицький, В. Науменко та ін. У засіданнях редакційного к-ту брали участь М. Лисенко, І. Нечуй-Левицький, В. Горленко, М. Стороженко, В. Щербина, О. Стороженко та ін. Журнал висвітлював питання історії, археології, географії, етнографії, фольклористики та л-ри України. Публікувалися наук. праці, документи і матеріали, статті, рецензії, ориг. і перекладні твори, огляди журналів, газет (зокрема україніки, що вміщувалася в них). Через цензурні утиски і панівний у тодішній історіографії метод "К. с." займалася переважно екон.-побутовими питаннями історії України, її геогр.-етногр. особливостями тощо і менше — соціально-політичними. Разом з тим журнал об'єктивно сприяв розвитку укр. науки, пропагував ідеї нац., істор. та етногр. самобутності України. "К. с." широко висвітлювала укр. літ. процес, публікувала невідомі твори зі спадщини письменників, літературознавчі праці тощо. Було надр. деякі твори давньої укр. л-ри (інтермедії Івана Вишенського), П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, Г. Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка, Марка Вовчка, В Забіли, Ганни Барвінок, С. Руданського, Д. Марковича, Ю. Федьковича, І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, М. Старицького, І. Карпенка-Карого, М. Кропивницького, Я. Щоголева, Б. Грінченка, І. Франка, Дніпрової Чайки, М. Коцюбинського, Лесі Українки, В. Винниченка, Грицька Григоренка, Л. Пахаревського, М. Чернявського, Л. Яновської та ін. Публікувалися твори М. Лєскова, Г. Мачтета, Е. Ожешко, І. Антонія (Й. Роле), Ю. Бурчинського з укр. істор. та етногр.-побутової тематики. Літературознавство, критика були представлені іменами В. Доманицького, Б. Грінченка, М. Драгоманова (під псевд. Кузьмичевського), Д. Багалія, М. Комарова, В. Науменка, М. Петрова, М. Сумцова, І. Франка та ін. В. Горленко виступив із статтями про М. Гоголя, Г. Квітку-Основ'яненка, М. Макаровського, рецензіями на зб. "Ворскло" Я. Щоголева, роман "Повія" Панаса Мирного та повість "Захар Беркут" І. Франка. Вагомим є внесок "К. с." в шевченкознавство. Були опубл. перша редакція автобіографії Т. Шевченка (1885, № 11), поеми "Слепая" і "Бесталанный" ("Тризна"; 1886, № 6), поезії "На незабудь Штернбергові" й "Маленькій Мар'яні" (1902, № 2), рос. повісті (редакція журналу згодом видала окремою книжкою — "Поэмы, повести и рассказы Т. Г. Шевченка, написанные на русском языке". К., 1888). Крім того, "К. с." вмістила невідомі листи поета до Б. Залеського, В. Рєпніної, Г. Квітки-Основ'яненка, М. Лазаревського та листи до нього В. Білозерського, В. Забіли, В. Тарновського, В. Штернберга, Я. Кухаренка, спогади, статті, замітки про Т. Шевченка, матеріали до біографії поета "Критичний розслід над текстом „Кобзаря" Шевченка" В. Доманицького, "Бібліографічний покажчик матеріалів для вивчення життя і творів Т. Шевченка" М. Комарова тощо. "К. с." активно сприяла розвитку укр. фольклористики та етнографії. Опубл. ряд нар. пісень (про У. Кармалюка, О. Довбуша, Бондарівну, Нечая, Турбаївське повстання, панщину, рекрутчину, запорожців, коліївщину, гетьманщину), дум, колядок і щедрівок, казок, переказів. З етнографічно-фольклористич. працями виступали І. Франко, І. Манжура. М. Лисенко, П. Житецький, 1. Новицький, О. Малинка, В. Милорадович, О. Русов, М. Сумцов. Т. Рильський, В. Ястребов, Х. Ящуржинський та ін. Вміщено біогр. матеріали (життєписи) багатьох письменників, істор. діячів: П. Сагайдачного, 1. Мазепи, Сави Чалого, С. Палія, В. Каразіна, Г. Сковороди, М. Максимовича, М. Гоголя, Г. Квітки-Основ'яненка, Л. Боровиковського, Т. Шевченка, П. Куліша, М. Некрасова, М. Костомарова, П. Чубинського, О. Кониського. При журналі існувала книгарня, яка активно популяризувала укр. книжку. "К. с." відіграла вагому роль у розвитку і збагаченні літ. життя, особливо в період, коли укр. культура зазнавала жорстоких утисків з боку цар. самодержавства. І. Франко відзначив, що "К. с." опублікувала "велику масу матеріалу й праць, що належать до головних підвалин нової української науки" (Франко І. Зібр. тв., т. 41. К., 1984, с. 387). ■ Літ.: Житецький І. Перші роки "Київської Старини" та М. І. Костомаров. "Україна", 1926, № 4; Житецький І. "Кіевская Старина" сорок років тому. "За сто літ", 1928, № 3; Історія української дожовтневої журналістики. Львів, 1983; Стаценко Н. С. Питання матеріальної і духовної культури українського народу на сторінках "Киевской старины". "Народна творчість та етнографія", 1988, № 1; Лазаревський О. Як заснували журнал "Кіевская старина". "Київ". 1989, № 3; Павловский И. Ф. [та ін.). Систематический указатель журнала "Киевская старина" (1882 — 1906 г.). Полтава, 1911.М. С. Грицюта.