КИРИЧЕНКО Ілля Микитович

КИРИЧЕ́НКО Ілля Микитович

• КИРИЧЕНКО Ілля Микитович

[19(31).VII 1889, с. Рябухи, тепер Талалаївського р-ну Черніг. обл. — 13.VII 1955, Київ]

- укр. рад. мовознавець, чл.-кор. АН УРСР з 1951. Закінчив 1914 Ніжин. істор.-філол. ін-т. З 1931 працював в Ін-ті мовознавства АН УРСР (з 1946 — зав. відділом словників), з 1936 одночасно викладав лат. мову в Київ. ун-ті (з 1952 — зав. кафедрою класич. філології). Автор праць з лексикографії, стилістики, правопису: "Про мову творів Івана Ле" (1936), "Українсько-російські словники та принципи складання їх" (1947), "Принципи створення українсько-російського словника" (1948), "Українська лексикографія радянського періоду" (1954) тощо. Уклав "Словник медичної термінології" (1936), "Орфографічний словник" (1955). Один з укладачів "Російсько-українського словника" (1948), гол. ред. і один з укладачів "Українсько-російського словника" (т. І — 6, 1953 — 63), ред. "Лексикографічного бюлетеня" АН УРСР (в. 1 — 5, 1951 — 1955); за його ред. видано "Українсько-російський та російсько-український словник власних імен людей" (1954). Портрет с. 465.

■ Літ.: Паламарчук Л. С. І. М. Кириченко. "Мовознавство", 1969, № 4; Булахов М. Г. Восточнославянские языковеды. Биобиблиографический словарь, т. 2. Минск, 1977.

Л. С. Паламарчук.