КИРЧІВ Павло Олексійович

КИ́РЧІВ Павло Олексійович

• КИРЧІВ Павло Олексійович

(псевд. і крипт. — Маланич, Перчик Віце-Вичоса, Глум, Колиоко, К.-в, П.; Мал...ч та ін.; 16.III 1862, с. Корчин, тепер Сколівського р-ну Львів. обл. — 12.IV ] 916, с. Курники побл. м. Яворова, тепер Львів. обл.)

- укр. письменник, педагог і громад.-культур. діяч. Брат Б. О. Кирчіва. Закінчив 1885 Львів. учит. семінарію. За прогрес. погляди переслідувався австр. владою. Друкувався в укр. періодиці 80-х pp. 19 — поч. 20 ст., редагував 1888 газ. "Буковина". Автор ліричних віршів ("Бажаний рай", "Великдень", "Привіт білому гостеві"), оповідань і нарисів з життя села — "Туркавки", "Святий вечір" (обидва — 1890), "Над йорданським прорубом" (1893), "Соловейко", "Чудна Парашка" (обидва — 1900); школи — "Найда", "Великдень" (обидва — 1890), "7×9 = ?" (1893), "Він помер" (1895).

Збірка сатир. оповідань К. "Будяки" (1890) була заборонена цензурою. Писав також літ.-критичні ("Піввікові роковини письменства Леоніда Глібова", 1891; "Микола Устиянович", 1911) і публіцистичні статті. У статтях на пед. теми ("До братів учителів", 1890; "Лектура для молоді", 1891; "Просвітителям", 1892; "Сучасна психологія", 1893) обстоював прогрес. принципи навчання й виховання. Перекладав з польс. (повісті "Задля святої землі" І. Мацейовського, 1891, та "При стрілецькій ватрі" Каєтана Абгаровича, 1891), франц. (оповідання "Коза Сегена" А. Доде, 1893), норв. (оповідання "Загадка" Б. Б'єрнсона, 1893), нім. (оповідання М. Г. Сафіра "Буквар на страшкім суді", 1896) та ін. мов. Рукописний архів К. зберіг. в Ін-ті л-ри ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР та ЛНБ ім. В Стефаника АН УРСР.

■ Літ.: Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 41. К., 1984; Возняк М. Іван Франко в добі радикалізму. "Україна", 1926, № 6.

Р. Ф. Кирчів.