КОВАЛЬОВ Павло Ничипорович

КОВАЛЬО́В Павло Ничипорович

• КОВАЛЬОВ Павло Ничипорович

[5 (18).XI 1912, с. Склимин, тепер Климовицького р-ну Могильов. обл.]

- білорус. рад. письменник. Член КПРС з 1940. Закінчив 1936 Комуністич. ін-т журналістики (Мінськ). Учасник партиз. руху в роки Великої Вітчизн. війни. 1955 — 67 — ред. журн. "Вожык", 1967 — 72 — гол. ред. журн. "Полымя". Автор оповідань (збірки "Жага бою", 1945; "У новий день", 1952), повістей "Облиш нас, тривого" (1977), "Падіння Федоса Струка" (1967), докум. повісті "День перший, ніч остання" (1980), гумор. збірок "Лист на дві адреси" (1959), "Дев'ятнадцятий пасажир" (1963), "Як здоров'я, лікарю?" (1972). Для дітей написав повісті "Андрійко" (1948), "Льонька Грім" (1961), "Червоний льодок" (1971), "Спитай себе, Аніско" (1985), книжки оповідань "Загублений щоденник", 1954; "Малий мужчина", 1966; "Живи собі, зайчику", 1975, та ін.). Переклав комедію "Не називаючи прізвищ" В. Минка, ряд творів Остапа Вишні, Івана Ле, Ю. Збанацького, Ф. Маківчука, А. Хижняка.

♦ Тв.: Рос. перекл. Ленька Гром. Минск, 1963; Повесть о добром сердце. — Падение Хведоса Струка. Минск, 1976; Оставь нас, тревога. М., 1986.