КОЗОРІС Михайло Кирович

КОЗО́РІС Михайло Кирович

• КОЗОРІС Михайло Кирович

(Кирилович; 2.III 1882, м. Калуш, тепер Івано-Франк. обл. — 1937, Каз. РСР)

- укр. рад. письменник. Член КПРС з 1920. Закінчив 1912 Львів. ун-т. З 1919 жив на Рад. Україні. Працював у Наркоматі юстиції республіки. Член літ. орг-ції "Західна Україна". Друкувався в журналах "Життя й революція", "Західна Україна", "Світ" та ін. виданнях. Більшість творів К., у т. ч. перша зб. новел "Дві сили" (1927), — про життя трудового народу Зх. України, що знемагав під іноз. гнітом.

У романі "Чорногора говорить" (1931) розгортається широка соціальна панорама гуцул. села, його станове розшарування в період капіталізму. Роман "Голуба кров" (опубл. лише 1-а частина, 1932) показує долю галиц. інтелігенції часів панування Австро-Угорщини. Становленню нового ладу в молодій Радянській Україні присвятив повісті "Село встає" (1929) і "Степ" (1931). Написав п'єси для дітей "Дитяче свято", "Тарас-дитина" (обидві — 1914). Автор публіцист. кн. "Панський терор на Західній Україні" (1932), праці "Соціальні моменти в творчості В. Стефаника" (1932), спогадів "Моя зустріч з Іваном Франком" (1930), про Марка Черемшину. Незаконно репресований 1933. Реабілітований 1959.

■ Літ.: Арсенич П., Козовик І. До характеристики творчого шляху М. К. Козоріса. "Радянське літературознавство", 1971, № 11; Арсенич П. Пам'яті Михайла Козоріса. "Жовтень", 1982, № 4.

П. І. Арсенич.