КОЛАС Якуб

КО́ЛАС Якуб

• КОЛАС Якуб

[справж. — Міцкевич Костянтин Михайлович; 22.Х (3.XI) 1882, х. Акінчиці, тепер у складі м. Столбці Мін. обл. — 13.VIII 1956, Мінськ]

- білорус. рад. письменник, один з основоположників нової і рад. білорус л-ри, нар. поет БРСР з 1926, академік АН БРСР з 1928, її віце-президент з 1929. Член КПРС з 1945. Закінчив 1902 Несвізьку учит. семінарію, вчителював на Поліссі. За організацію та участь у нелег. учит. з'їзді 1906 і революц. агітацію серед селян був засуджений до ув'язнення (1908 — 11). Повернувшись з Курської губ., де він жив до 1921, К. проводив активну громад. і літ. діяльність, став одним з організаторів Білорус. ун-ту та АН БРСР. Рання творчість К. формувалася під впливом масового революційного руху. Виступив у літературі на поч. 1906 (вірш "Краю рідний"), одразу визначивши свої позиції поета-борця за соціальне і нац. визволення рідного народу. У зб. "Пісні печалі" (1910) К. змальовує селянина як особистість і трудівника, поетизує його працю. Реалістичні оповідання К. зібрані у книгах "Оповідання" (1912) та "Рідні образи" (1914). У 20-х pp. закінчив розпочаті ще до революції поеми "Нова земля" (1911 — 23) та "Симон-музика" (1911 — 25). На широкому тлі життя Білорусії початку 20 століття К. показав долю демократичної інтелігенції у трилогії "На розстанях" ("У поліській глушині", 1923; "В глибині Полісся", 1927; "На розстанях", 1954). Повісті "На просторах життя" (1926), "Відщепенець" (1931), "Трясозиyа" (1934), зб. поезій "Наші дні", драма "Війна — війні" (обидві — 1937) та ін. відтворюють процес становлення нового життя. Героїзм і патріотизм рад. людей розкриті в збірках віршів "Помстимося" (1942), "Голос землі" (1943), поемах "Суд у лісі" (1943), "Відплата" (1945). За цикл патріотич. віршів періоду Великої Вітчизн. війни удостоєний Держ. премії СРСР (1946). Боротьбу трудящих західнобілорус. земель проти гніту панської Польщі за возз'єднання з Рад. Білорусією розкрито в поемі "Рибалчина хата" (1947; Держ. премія СРСР, 1949).

Творчість К. тісно переплітається з укр. л-рою, зокрема з поезією Т. Шевченка. Йому він присвятив вірші "Пам'яті Тараса Шевченка" (1909), "Боянові-Кобзареві" (1939), статті "Його слово лунає над усією країною", "Великий художник слова". У період підготовки до 125-річчя від дня народження Т. Шевченка написав грунтовне дослідження "Шевченко і білоруська поезія", яке згодом стане основою його доповіді на 6-му пленумі правління СП СРСР (1939). За ред. К. та Янки Купали 1939 видано "Кобзар" Т. Шевченка білорус. мовою; цього ж року за ред. К. і М. Линькова — зб. віршів білорус. поетів "У вінок Т. Г. Шевченкові". Переклав ряд Шевченкових творів (поеми "Гайдамаки", "Сова", "Єретик", "Гамалія", "Марія", "Неофіти", "Невольник", вірші "Розрита могила", "Чигрине, Чигрине" та ін.). Опубл. 1956 статтю про І. Франка — "Співець дружби і братерства народів". Письменник не раз бував на Україні, підтримував дружні зв'язки з П. Тичиною, який присвятив К. ст. "Могутній, прекрасний" (1962), М. Рильським (написав вірш "Якубу Коласу", 1952). Виступив у пресі (1930) на підтримку боротьби Зх. України за соціальне і нац. визволення, вітав возз'єднання західноукр. земель з Рад. Україною, написав вірш "Розлука. Українським і білоруським партизанам". 1942 в Ташкенті виступив на вечорі з нагоди 25-річчя УРСР тощо. Твори К. перекладали В. Щурат, О. Сорока, І. Кулик, А. Панів, М. Рильський, П. Тичина, М. Терещенко, В. Сосюра, П. Дорошко, С. Олійник, Т. Масенко, Г. Вігурська, М. Полотай, О. Ющенко, С. Крижанівський, Б. Степанюк та ін. Спогади про К. залишили М. Рильський, Д. Білоус, О. Ющенко та ін. 1959 встановлено літ. премію імені К. (з 1965 — Держ. премія БРСР ім. Якуба Коласа).

♦ Тв.: Збор твораў, т. 1 — 14. Мінск, 1972 — 77; Укр. перекл. — Прокурор. Х., 1930; Вибрані твори. К., 1951; Війна — війні. К., 1956; Дід Талаш. К., 1971; Думки в дорозі. К., 1972; Савось-бєшкетник. К., 1981; На розстанях. К., 1982; [Вірші]. В кн.: Слов'янська ліра. К., 1983; Рос. перекл. — Собрание сочинений, т. 1 — 4. М., 1982 — 83.

■ Літ.: Нікітіна-Фокіна О. О. Шевченко і Якуб Колас. В кн.: Збірник праць сьомої наукової шевченківської конференції. К., 1959; Охріменко П. Якуб Колас і Україна. "Вітчизна", 1962, № 11; Мушынскій М. І. Якуб Колас. летопіс Жыцця і творчасці. Мінск, 1982; Пшыркоў Ю. С. Летапісец свайго народа: Жыццёвы і творчы шлях Якуба Коласа. Мінск, 1982; Науменко И. Янка Купала. Якуб Колас. М., 1982; Янка Купала та Якуб Колас і Україна. Суми, 1982; Бабишкін О. Підсумки дослідження. "Радянське літературознавство", 1983, № 6.

О. К. Бабишкін.