КОЛОМІЄЦЬ Олексій Федотович

КОЛОМІ́ЄЦЬ Олексій Федотович

• КОЛОМІЄЦЬ Олексій Федотович

(17.III 1919, с. Харківці, тепер Лохвицького р-ну Полтав. обл.)

- укр. рад. драматург. Член КПРС з 1944. Навчався 1938 — 41 в Харків. ун-ті. Учасник Великої Вітчизн. війни. Був на комс. роботі, 1950 — 53 працював гол. ред. газ. "Молодь України", 1953 — 60 — зав. відділом журналу "Зміна" (тепер "Ранок"). Друкується з 1940. Перша книжка — зб. оповідань "Біла криниця" (1960). Однак популярність К. здобув як драматург. Він — автор понад 20 п'єс, переважно про нашу сучасність, в яких психологізм і ліризм поєднуються з романтично забарвленою героїкою, а реалізм — з умовними засобами драматург. письма. Перша п'єса "Фараони" (1961) — дотепна й соціально значуща комедія ситуацій з життя повоєн. села. Морально-етичні проблеми, громадян. пафос, пошуки героями життєвих орієнтирів і сенсу життя становлять зміст п'єс "Чебрець пахне сонцем" (1963), "Прошу слова сьогодні" (1964), "Планета Сподівань" (1966), "Спасибі тобі, моє кохання" (1967), "Горлиця" (1970; три останні удостоєні Респ. комс. премії ім. М. Островського, 1970), "Перший гріх" (1971), "Одіссея в сім днів" (1974), дилогії "Голубі олені" (1973) і "Кравцов" (1975; Держ. премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1977), "Срібна павутина" (1977), повісті про сім'ю "Дикий Ангел" (1979; постановка в Київ. театрі ім. І. Франка удостоєна Держ. премії СРСР, 1980). Камерними, з виходом на громадян. проблематику є соціально-побутові і психол. драми "Убий лева" (1982), "Злива" (1985; обидві відзначені премією ім. О. Є. Корнійчука, 1986), "Санітарний день" (1983), "Двоє дивляться кіно" (1986), "Святі грішниці" (1989).

Драматичні твори К. засвідчили схильність автора до театру інтелектуального, спрямованого проти побутовізму й приземленості. Осягнення сутності життєвих процесів, інтерес до назрілих проблем буття, проникнення в соціальну психологію сучасної людини, відстоювання високих моральних норм і громадян. позиції — осн. прикмети його п'єс. К. часто залучає до об'єктивної, реалістич. худож.-образної системи умовні форми. Ідейно-тематич. й худож.-образні зацікавлення драматурга знаходять відображення в багатстві жанрових різновидів його театру: соціально-побут. комедія, психол. драма, проблемна, лірична п'єса, політ. памфлет ("Дванадцята година. Репортаж з того світу", 1961), фарс ("Келих вина для адвоката", 1969), твори з істор.-легендар. сюжетами "За дев'ятим порогом" (ін. назва — "Запорізька Січ", 1972), "Камінь русина" (ін. назва — "Град князя Кия", 1982). Особливу схильність виявляє до притчевих іносказань. В драматург. поетиці переважають внутр. конфлікти, поглиблений психол. аналіз, тяжіння до синтезу методів і прийомів суміжних мистецтв та жанрів (повістеві й притчеві форми, елементи епічності й ліризму, монтаж "кадрів"). П'єси К. ідуть у багатьох театрах республіки, країни, за рубежем.

♦ Тв.: Драматичні твори, т 1 — 2. К., 1979; Горлиця. К., 1986; Вибрані твори, т. 1 — 2. К., 1988; П'єси. К., 1990; Рос. перекл. — Планета Сперанта. М., 1975.

■ Літ.: Кисельов Й. Нове життя — нового прагне слова. В кн.: Кисельов Й. Зустрічі з сучасником. К., 1975; Веселка С. Олексій Коломіець. Враження і роздуми. К., 1979; Зарудний М. Любов'ю засіяне поле. В кн.: Коломієць О. Ф. Вибрані твори, т. 1. К., 1988; Белецкая Л. О наших думах и делах. "Радуга", 1989, №6.

Д. Т. Вакуленко.