КОМАРОВ Богдан Михайлович

КОМАРО́В Богдан Михайлович

• КОМАРОВ Богдан Михайлович

[6 (18).I 1882, Київ — 18.XII 1975, Ленінабад]

- український рад. бібліограф, публіцист, мемуарист. Засл. діяч науки Тадж. РСР (з 1957). Син М. Ф. Комарова. 1900 вступив на природниче відділення фіз.-мат. ф-ту Новорос. ун-ту (Одеса), з якого 1902 був виключений за участь у студ. заворушеннях; продовжував навчання у Львівському, закінчив 1906 Краківський університет. Учителював. Перебував під негласним наглядом поліції. Після встановлення Рад. влади брав участь в організації перших рад. культур.-осв. установ. На базі б-ки батька та ряду націоналізованих в Одесі книгозбірень створив Держ. укр. б-ку ім. Т. Г. Шевченка, якою завідував протягом 1920 — 30; розгорнув діяльність Укр. бібліогр. т-ва в Одесі (1924 — 30), був одним з його керівників та співредактором "Записок Українського бібліографічного товариства в Одесі" (1928 — 30). 1932 запрошений на роботу викладачем до Середньоазіатського плодоовочевого ін-ту в Ходженті (тепер Ленінабад). Підготував і видав "Бібліографічний покажчик літературної діяльності М. Ф. Комарова (1865 — 1913)" (1913), "Матеріали до словника псевдонімів та криптонімів українських авторів. Головним чином за рукописними матеріалами М. Комарова" (1928), "Огляд природознавчих праць М. Максимовича" (1929), ряд рос.-укр. та рос.-тадж. термінологічних словників ("Короткий російсько-український словник термінів з природознавства. Вип. 1. Фізика", 1919; "Короткий російсько-український словник бібліотечної термінології", 1926; у співавт. з Р. Волинським; "Визначник рослин Північного Таджикистану", 1967). Протягом 1926 — 30 опубл. цикл важливих за своїм джерелознавчим характером статей про наук. роботу одеських б-к та Укр. бібліогр. т-ва. Автор наук.-популярних книг з питань використання природних ресурсів та охорони природи. Працював над спогадами "Бібліотека моєї пам'яті" (опубл. 1971 розділи про зв'язки родини Комарових з Лесею Українкою; укр. і рос. мовами). 1931 звинувачений у належності до вигаданої Спілки визволення України (СВУ). Репресований, відбув річне адміністративне заслання у Курську. Реабілітований 1989.

♦ Тв.: Одеські зустрічі (Дещо із спогадів про Лесю Українку). В кн.: Спогади про Лесю Українку. К., 1971; Леся Украинка и семья Комаровых (Страницы воспоминаний). В кн.: Леся Украинка в воспоминаниях современников. М., 1971.

■ Літ.: Зленко Г. Довго жити — цікаво "Літературна Україна". 1972, 18 січня; Кабан С. Він стрічався з Лесею. "Вечірній Київ", 1972, 22 січня.

Г. Д. Зленко.