КОНЕЦЬКИЙ Віктор Вікторович

КОНЕ́ЦЬКИЙ Віктор Вікторович

• КОНЕЦЬКИЙ Віктор Вікторович

(6.VI 1929, Ленінград)

- рос. рад. письменник. Член КПРС з 1953. Закінчив 1952 Вище військ.-мор. уч-ще (Ленінград). Служив на Північному флоті; плавав на торговельних і вантажних суднах. Теми подвигу, обов'язку, морського побратимства є провідними у збірках К. "Каміння під водою" (1959), "Завтрашні турботи" (1961), "Повість про радиста Камушкіна" (1962), "Місяць удень" (1963), "Вогні на мерзлих скелях" (1964), "Над білим перехрестям" (1966). в оомані "Хто дивиться на хмари" (1967). З кін. 60-х pp. вимисел у творчості К. поступається місцем документові, сповіді, спогадам, роздумам. Повісті "Солона крига" (1969), "Серед міфів і рифів" (1972). "Морські сни" (1975) тг "Початок кінця комедії" (1978) становлять роман-мандрівку "За доброю надією". У повістях "Третій зайвий" (1982), "Крижані бризки" та "Ніхто шляху пройденого у нас не відбере" (обидві — 1987) доля оповідача мовби акумулює досвід епохи, складні процеси сучасності. Автор кількох кіносценаріїв. Окр. твори К. перекл. С. Ковгангок та А. Шевченко.

♦ Тв.: Избранное, т. 1 — 2. Л., 1983; Путевые портреты с морским пейзажем. Л., 1984; Морские повести и рассказы. Л., 1987; Рассказы и повести разных лет. М., 1988; Укр. перекл. — Ще раз про війну. В кн.: Російське радянське оповідання, в. 2. К., 1975; Солона крига. К., 1982.

■ Літ.: Файнберт Р. И. Виктор Конецкий. Л., 1980: Зверев А. Поле надежды. "Новый мир". 1988. № 10; Зинин В. Какой он, Виктор Конецкий? "Литературный Киргизстан", 1989, № 2.

І. Д. Бажинов.