КОПАЧ Іван Симонович

• КОПАЧ Іван Симонович

(крипт. і псевд. — І. К., К-ч, Народовець; 4.III 1870, с. Грозова, тепер Старосамбірського району Львівської обл. — 1952, Львів)

- укр. публіцист, критик, психолог, громад. діяч. Закін. 1894 Львів. ун-т, доктор філософії. В 90-х pp. брав участь у радикальному русі, підтримував зв'язки з І. Франком та М. Павликом. Виступив з вітальною промовою на 30-літньому ювілеї громадсько-політ. і літ. діяльності М. Драгоманова (1894). Потім перейшов на "народовські" (див. "Народовці") позиції. М. Павлик назвав К. "одним з найрозумніших молодих народовців" ("Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом", т. 7. Львів — Чернівці, 1911, с. 283), надр. 1893 його ст. "Ще один бік наших відносин до російської літератури (Лист у редакцію „Народа")" в журн. "Народ". На поч. 20 ст. у світогляді К. сталися певні зміни під впливом нім. філософа-ідеаліста Ф. Паульсена, чию ст. "Партійна політика і мораль" К. видав 1902 — 03 в укр. перекладі. Опубл. полемічну брошуру "Соціалізм, етика і політика" (1903). Статтю К. "З гостини у других" (1905), де хибно трактувалася ідейна еволюція "молодих москвофілів" (див. "Москвофіли"), гостро критикував І. Франко ("Щирість тону і щирість переконань", "Літературно-науковий вістник", 1905, т. 30). К. — автор наук. праць з етики й психології: "Критичний аналіз т. з. Фукідідової археології" (1901), "Що таке людське думання?" (1906), "На переломі двох віків" (1908). Виступав з статтями і рецензіями про л-ру й театр в журналах "Правда", "Літературно-науковий вістник", "Зоря", газ. "Діло" — "Шевченко і Міцкевич. Студія О. Колесси" (1894), "Огляд поеми Т. Шевченка „Сон"" (1895), "Оповідання Вячеслава Будзиновського" (1898), "О представленню руського театру в Тернополі" (1900). К. належить автобіогр. нарис "Мій Лаврів". Написав підручник з лат. мови для гімназій. В 1939 — 52 не друкувався.

М. Ф. Нечиталюк.