КОРОТИЧ Віталій Олексійович
КОРО́ТИЧ Віталій Олексійович
• КОРОТИЧ Віталій Олексійович
(26.V 1936, Київ)
- укр. письменник, публіцист, перекладач. Закін. 1959 Київ. мед. ін-т. Працював лікарем. Був гол. ред. журналів "Ранок" (1966 — 68), "Всесвіт" (1979 — 86), "Огонёк" (1986 — 91). У 1966 — 69 і 1981 — 86 — секретар правління СП СРСР. Депутат Верх. Ради УРСР 11 скликання. Нар. депутат СРСР 1989 — 91. Дебютував 1954 як поет. Перша книжка — зб. поезій "Золоті руки" (1961) — одержала схвальні відгуки М. Рильського, Н. Хікмета. Наступні — "Запах неба" (1962), "Вулиця волошок" (1963), "Течія" (1965), "Поезії" (1967), "Вогонь" (1968), "Можливості" (1970; Респ. премія ім. М. Островського, 1972), "Перевтілення" (1971), "Щоденник" (1973), "Закон землі" (1975), "Гідність" (1977), "Голоси" (1981), "Закономірність" (1983) та ін. Прийшов у л-ру водночас з М. Вінграновським, І. Драчем, Є. Євтушенком, Р. Рождественським на поч. 60-х pp. Для поет. мислення К. характерна інтелектуальна напруга, прагнення розкрити внутр. філос. смисл буття. Інтенсивній праці думки підпорядковані безпосередні життєві враження, далекі й несподівані асоціативні зв'язки, парадоксальні судження, афористична влучність. Своєрідність творчого обдарування, полемічна майстерність К. яскраво виявляються в публіцистиці. У результаті подорожей К. до Канади, США, країн Європи з'явилися книги роздумів над долею планети, про незнищенність людства й миру: "О, Канадо!" (1965), "Зорі та смуги" (1968), "Кубатура яйця" (1977) та "Побачити зблизька" (1980; за дві останні — Держ. премія України ім. Т. Г. Шевченка, 1981). Підсумком поїздок по різних регіонах Союзу РСР стали книги "Мандрівка на край світу" (1974), "Людина у себе вдома" (1974; премія ім. П. Г. Тичини "Чуття єдиної родини", 1978), "Біля витоків світла" (1976). Кількаразово виходив публіцист. роман "Обличчя ненависті" (1984; Держ. премія СРСР, 1985) — анатомія політики розпалювання холодної війни, осторога проти ядерного безумства. У повістях "Така лиха пам'ять" (1970) і "Метроном" (1982), романі "Десяте травня" (1978) порушуються складні морально-психологічні проблеми. К. належать також повість "Мости" (1981), ряд сценаріїв докум. фільмів. Виступає з публіцистичними статтями на актуальні політичні теми. Перекладає з слов'янських, груз. і англ. мов (окр. твори Р. Рождественського, Г. Буравкіна, Д. Чарквіані, Т. С. Еліота, У. Уїтмена та ін.). Лауреат премії ім. Ю. Фучіка (1984), ряду ін. літ. премій. Окр. твори К. перекладено багатьма мовами світу.
♦ Тв.: Вибрані твори, т. 1 — 2. К., 1986; Рос. перекл. — "Не стреляйте в пианиста!..". М., 1970; Зеленый виноградник. М., 1975; Лицо ненависти. М., 1985; Избранное. М., 1986; Метроном. М., 1988.
■ Літ.: Хикмет Н. Стихи Виталия Коротича. "Литературная газета", 1961, 13 июля; Рильський М. Батьки і діти. В кн.: Рильський М. Вечірні розмови. К., 1964; Ільницький М. "Я — з міста цього...". В кн.: Ільницький М. На вістрі серця і пера. К., 1980; Дзеверін І. Про творчість Віталія Коротича. В кн.: Коротич В. Вибрані твори, т. 1. К., 1986; Здоровега В. Віталій Коротич. К., 1986.
В. Й. Здоровега.