КОРШ Федір Євгенович

• КОРШ Федір Євгенович

[22.IV (4.V) 1843, Москва — 16.II (1.III) 1915, там же]

- рос. і укр. філолог, перекладач, академік Петерб. АН з 1900, почес. член Петерб., Київ., Харків., Новорос. (Одеса) ун-тів, Моск. археол. т-ва, Константиноп. археол. ін-ту (Туреччина), дійсний член НТШ у Львові, член Копенг. філол. т-ва, Угрофін. т-ва (Фінляндія). З давнього укр. козацького роду Коржів. Закін. 1864 Моск. ун-т. Професор Моск. (1877 — 1900, з перервою) та Новорос. (1890 — 92) ун-тів, Лазаревського ін-ту сх. мов у Москві (1892 — 1915). Володів багатьма європ. і сх. мовами. Автор праць з класич. філології, порівняльного індоєвроп. мовознавства, слов'янознавства, сходознавства, істор.-літ. досліджень про творчість Гесіода, Софокла, Еврипіда, Ціцерона, Плавта, Ф. Прешерна, Ю. Словацького та ін. Досліджував давньорус. л-ру ("Турецькі елементи в мові „Слова о полку Ігоревім"", 1903; "Слово о полку Ігоревім", 1909), східнослов'ян. міфологію ("Володимирові боги", 1908), творчість О. Пушкіна, підготував "План дослідження про віршування Пушкіна і словника пушкінських рим" (1905). Багато працював у галузі метрики й теорії віршування: праці "Про сатурнійський вірш" (1868), "Найновіша теорія дохмія" (1893), "Наголос холіямба" (1894), "Основний час у ритміці" (1898), "Нарис перського віршування" (1901), а також статті "Про російське народне віршування" (1896), "Вступ до науки про слов'янське віршування" (1906) та ін. Відомий і як перекладач з класич., європ. та сх. мов. Писав ориг. вірші рос. та укр. мовами. К. постійно виявляв інтерес до питань укр. культури й мови ("До суперечки про українську культуру", 1912). Викривав шовініст. позицію П. Струве, який закликав вступити в ідейну боротьбу проти "українства". Про місце і роль укр. мови, л-ри й культури писав у статтях "„Патриот" про мазепинство", "У боротьбі за рідну мову", "До суперечки про українську культуру", "Триєдина Русь" (усі — 1912), "Про українське національне відродження", "Українці й Австрія", "Український народ і українська мова" (всі — 1913); утверджував, зокрема, думку про самобутність укр. мови. До ювілейного збірника на честь 40-річчя літ. діяльності І. Франка надіслав гостропубліцист. ст. "Дещо про вийстя української народності" (1914), в якій осуджував великодерж. шовінізм і розкривав істор. коріння укр., рос. і білорус. народів. Цього ж року опубл. ст. "Дещо про нову теорію вийстя вкраїнського народа". Підготував для рос. царя Олександра III наукову довідку про зміст купленої монархом знаменитої картини "Запорожці пишуть листа турецькому султанові" І. Рєпіна, де підтвердив споконвічну спадкоємність "кольорів золотих і небесних" для всіх знаків розрізнення в Україні ще від Великих князів Київських. Автор статей "Пам'яті Тараса Шевченка" (1911), "Шевченко серед поетів слов'янства" (1912), "Тарас Григорович Шевченко" (1914), а також віршів укр. мовою "Чи подоба річ писати українські сонети?" (1887) та "Хулителям Шевченка" (1914). К. двічі (1911 і 1914) обирали головою ювілейного Шевченківського комітету. Виступив з доповіддю "Тарас Григорович Шевченко (1814 — 1914). Його літературне і суспільне значення". Взяв активну участь у збиранні коштів на пам'ятник Шевченку в Києві.

К. — один з редакторів книги "Украинский народ в его прошлом и настоящем" (т. 1 — 2, СПБ — Пг., 1914 — 16). Разом з О. Шахматовим, П. Фортунатовим та ін. був ініціатором підготовки доповіді-записки про скасування утисків укр. друкованого слова (1905). 1907 О. Шахматов і К. висували кандидатуру І. Франка в дійсні члени Петерб. АН. Діяльність К. високо оцінив А. Кримський у ст. "Академік Ф. Є. Корш як українолюбець-українознавець" (1915).

■ Літ.: Биография Федора Евгеньевича Корша. М., 1913; Шахматов А. А. Федор Евгеньевич Корш. Пг., 1915; Павлюк М. В. Ф. Є. Корш і українське мовознавство. В кн.: Праці Одеського державного університету, т. 147. Серія філологічних наук, в 6. Одеса, 1957; Дмитриев Н. К. Федор Евгеньевич Корш. М., 1962; Тимошенко П. Д. Ф. Є. Корш і українська мова. В кн.: Питання історії та культури слов'ян, ч. 2. К., 1963; Богданов А. И. Федор Евгеньевич Корш. Ашхабад, 1982; Василевський П. Під якими прапорами сміялися "Запорожці" Іллі Рєпіна? "Літературна Україна", 1990, 2 серпня.

А. Я. Багмут.