КОСТЕНКО Ліна Василівна

КОСТЕ́НКО Ліна Василівна

• КОСТЕНКО Ліна Василівна

(19.III 1930, м. Ржищів, тепер Київської області)

- українська поетеса. Закінчила 1956 Літературний ін-т ім. О. М. Горького (Москва). Друкується з 1946. Уже перші збірки К. — "Проміння землі" (1957), "Вітрила" (1958), "Мандрівки серця" (1961) — засвідчили прихід у л-ру талановитого поета, сильної індивідуальності. Поезії К. властиві потужна інтелектуальна напруга, тяжіння до афористичної влучності вислову. Насиченість думки поєднується з бунтівливим почуттям лірич. героїні, що наближає до читача істор.-культурологічні асоціації, інтимізує поет. узагальнення, роздуми над долею людської душі. Активне утвердження громадян. позиції, публіцист. пристрасність її віршів художньо забезпечується тонким відчуттям багатозначності й сили поет. слова. Творчість К. відзначається дисциплінованістю й глибиною думки, яка виростає з проникливо лірич. сприйняття світу. Глибоко пережите громадян. і мистецьке кредо К. з честю пронесла через етичні випробування часів застійних явищ у сусп. житті. Після шістнадцятирічної перерви вийшла зб. "Над берегами вічної ріки" (1977), пізніше — істор. роман у віршах "Маруся Чурай" (1979), збірки "Неповторність" (1980), "Сад нетанучих скульптур" (1987), для дітей — зб. "Бузиновий цар" (1987). В них поетеса явила читачеві світ поглибленої змістовності. Публіцистичність як атрибут ранньої поезії К. перейшла у внутр. якість, потвердилась насамперед багатогранністю образного світорозуміння і світобачення. Поривання і прагнення сучасника завжди в центрі ідейно-естет. пошуків К. Навіть її істор. твори — роман "Маруся Чурай", драм. поеми "Сніг у Флоренції" (1983 — 85), "Дума про братів неазовських" (1984, обидві опубл. 1987) — насамперед пов'язані з актуальними сучасними проблемами. В творчості К. осмислення віддаленого в часі досвіду людства відкриває його неминущу значимість. За зовн. звичайністю думок і прозаїчністю вчинків лірич. героя виявляється діалектичне, філос. мислення автора, що все піддає іспиту на духовну витривалість і тривкість. Істор.-культурологічні ж реалії почали виконувати роль безпосереднього чинника руху естет. думки. За роман у віршах "Маруся Чурай" і зб. поезій "Неповторність" К. удостоєна Держ. премії України ім. Т. Г. Шевченка (1987). Твори К. перекладено багатьма мовами.

♦ Тв.: Вибране. К., і 989; Рос. перекл. — Лучи земли. М., 1960; Новые стихи. "Октябрь", 1988, № 9.

■ Літ.: Антоненко-Давидович Б. Перед невижатою смугою. "Дніпро", 1962, № 11; Соложенкина С. ...В глубинах гармонии. "Литературное обозрение", 1979, № 2; Бажан М. Поема про кохання і безсмертя. "Літературна Україна", 1980, 4 березня; Ільницький М. Неповторність — це доля. "Прапор", 1981, № 3; Брюховецька Л. Потужній промінь крізь віки. "Київ", 1988, № 1; Гордасевич Г. Під галактик очима карими. В кн.: Гордасевич Г. Силуети поетес. К., 1989; Макаров А. Дума в бурю. "Літературна Україна", 1990, 22 березня; Таран Л. Різьба по каменю. "Слово і час", 1990, № 10; Рубчак Б. Розмова літа з вереснем. В кн.: Світо-вид, в. 2. К. — Нью-Йорк, 1990; Брюховецький В. Ліна Костенко. К., 1990.

В. С. Брюховецький.