КРАПИВА Кіндрат Кіндратович

КРАПИВА́ Кіндрат Кіндратович

• КРАПИВА Кіндрат Кіндратович

[справж. прізв. — Атрахович; 22.II (5.Ш) 1896, с. Низок, тепер Узденського р-ну Мін. обл. — 7.I 1991, Мінськ]

- білорус. письменник, мовознавець, нар. письменник БРСР з 1956, академік з 1950 і віце-президент (з 1956) АН БРСР, Герой Соц. Праці (1975). Учасник 1-ї світ. війни. У 1920 — 23 служив у Черв. Армії. Закін. 1930 Білорус. ун-т (Мінськ). Учасник рад.-фін. 1939 — 40 та Вел. Вітчизн. війн. Віршовані фейлетони, байки К. ввійшли до збірок "Остюки", "Крапива" (обидві — 1925), "Байки" (1927) та ін. В сатиричних оповіданнях і гуморесках (збірки "Оповідання", 1926; "Люди-сусіди", 1928; "Живі явища", 1930), романі "Медведичі" (кн. 1, 1932) відобразив життя доколгоспного білорус. села. З 30-х pp. пише переважно драми і комедії: "Кінець дружби" (1934), "Партизани" (1937), "Хто сміється останнім" (1939; Держ. премія СРСР, 1941), "Випробування вогнем" (1943), "Мила людина" (1945), "З народом" (1948), "Співають жайворонки" (1950; Держ. премія СРСР, 1951), "Люди і дияволи" (1958), "Брама невмирущості" (1973), "На вістрі" (1982, пост. 1983 під назвою "Плутані стежки") та ін. В роки Вел. Вітчизн. війни створив зразки бойової публіцистики, гострої політ. сатири в жанрах фейлетона, памфлета, епіграми (зб. "Сміх і гнів", 1946). За участь у підготовці циклу праць з білоруської лінгвогеографії відзначений Держ. премією СРСР (1971). Був ред. "Білорусько-російського словника" (1962). У перекладі К. опубл. ряд творів О. Пушкіна, М. Гоголя, 1. Крилова, О. Островського, А. Чехова,

B. Шекспіра, А. Міцкевича, Я. Гашека та ін. Переклав поеми "Великий льох", "Наймичка", послання "І мертвим, і живим..." Т. Шевченка, кілька гуморесок Остапа Вишні. Окр. твори К. переклали С. Пилипенко, Д. Білоус, Г. Вігурська, C. Воскрекасенко, В. Лагода, А. Лисенко, Ю. Назаренко, П. Нечай, В. Юхимович, М. Яровий. П'єси К. "Хто сміється останнім", "Співають жайворонки", "Ворота безсмертя" пост. в театрах України. Нагород. Почес. Грамотою Президії Верх. Ради України (1957). Портрет с. 44.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Кропивині байки. Х., 1928; Кінець дружби. Х., 1936; З народом. К., 1950; Співають жайворонки. К., 1951; Хто сміється останнім. К., 1953; Брама невмирущості. К., 1974; Рос. перекл. — Драмы и комедии. М., 1975; Колючий строй. Минск. 1989.

■ Літ.: Казека Я. Кондрат Крапива. М., 1967; Матусовский Н. Уроки мастера. "Неман", 1986, № 3.

В. Я. Буран.