КРАСІНСЬКИЙ (Krasiński) Зигмунт

КРАСІ́НСЬКИЙ (Krasiński) Зигмунт

• КРАСІНСЬКИЙ (Krasiński) Зигмунт

(19.II 1812, Париж — 23.II 1859, там же; похов. у Польщі)

- польс. письменник. Навч. 1827 — 29 у Варшав. і 1830 Женев. ун-тах. Писав польс. і франц. мовами. У філос. драмах "Небожественна комедія" (1835) та "Іридіон" (1836), створених під впливом польс. повстання 1830 — 31 і наростання революц. боротьби в Європі, стверджував істор. неминучість загибелі старого світу, водночас заперечував насильне усунення соціальної несправедливості. Автор інтим. й філос. лірики, якій притаманна досконалість поет. форми. Творчість К. позначена впливом нім. ідеаліст. філософії, містицизму, суб'єктивізму, консерват. поглядами письменника на сусп.-політ. питання. В 40-х pp. перейшов до відвертого захисту феод. устоїв, аристократії та дискредитації революц. ідеалів. Поема-"видіння" "Перед світанком" (1843) та цикл "Псалми майбутнього" (1845 — 48) зазнали гострої критики Ю. Словацького. В 20-х pp. бував в Україні, зокрема в Дунаївцях на Поділлі. Твори К. знав Т. Шевченко, деякі — напам'ять. І. Франко відносив К. до великих майстрів польс. поезії. Окр. вірші К. переклав В. Коптілов.

♦ Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. В кн.: Антологія польської поезії, т. 1. К., 1979; Рос. перекл. — Небожественная комедия. М., 1902.

Р. Ф. Кирчів.