КРАСКО (Krasko) Іван

КРА́СКО (Krasko) Іван

• КРАСКО (Krasko) Іван

(справж. — Ян Ботто; 12.VII 1876, с. Луковіште, тепер Серед.-Словац. обл. — 3.III 1958, м. П'єштяни)

- словац. поет. Закін. 1905 Вище тех. уч-ще в Празі. Представник т. з. словацького модерну. Перша книжка — зб. "Nox et solitudo" ("Ніч і самотність", 1909). Зб. "Поезії" (1912) написана в алегор.-символіст, дусі; мотиви суму і розпачу, породжені роздумами поета про безправність людини у бурж. суспільстві, поєднуються в ній із закликом до боротьби за соціальне і нац. визволення (вірші "Шахтарі", "Батькове поле", "Раб"). Вірші К., тісно пов'язані з нац. поет. традицією, значною мірою вплинули на розвиток словац. лірики 20 ст. К. належать також прозові "портретні студії" — "Наші" (1907), автобіогр. кн. "Лист до мертвого" (1911). У 30-х pp. займався переважно етногр.-краєзнавчою діяльністю. Окр. поезії К. переклали М. Рильський, І. Вирган, Г. Коваленко.

♦ Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. В кн.: Словацька поезія. К., 1964; Рос. перекл. — [Вірші]. В кн.: Словацкая поэзия XIX — XX вв. М., 1964; [Вірші]. В кн.: Голоса поэтов. М., 1965; [Вірші]. В кн.: Поэзия социалистических стран Европы. М., 1976.

Г. М. Сиваченко.