КРАСОВСЬКИЙ Андрій Ілліч

КРАСО́ВСЬКИЙ Андрій Ілліч

• КРАСОВСЬКИЙ Андрій Ілліч

(псевд. — Андрій Грім.; 2.XII 1904, с. Рожнів, тепер Косівського р-ну Івано-Франк. обл. — 22.VIII 1942)

- укр. письменник-селянин. Освіту здобув самотужки. Писати почав у 20-х pp. Належав до літ. групи "Горно". Співробітничав у журналах "Вікна", "Нові шляхи", газ. "Громадський голос" та ін. У кращих творах — циклах віршів "На крилах екстази", "Я не сам" (обидва — 1929), поемі "Сон галицького села" (1927), оповіданнях "Поневолена краса" і "Не відкупився" (обидва — 1927) та ін. — відобразив тяжке життя західноукр. трудящих в умовах польс. гніту, наростання революц. руху. Доля ост. творів (повісті "Маленькі люди з крилатими душами" і роману "Герой Гуцульщини") невідома. Листувався з В. Стефаником, І. Крушельницьким, підтримував творчі взаємини з Д. Осічним та І. Михайлюком. 1939 незаконно репресований, реабілітований посмертно.

■ Літ.: Погребенник Ф. П. Два листи до Стефаника. "Прикарпатська правда", 1966, 3 вересня; Погребенник Ф. П. "Малоземельний селянин і пролетарський письменник". "Радянська Гуцульщина"

[Косів], 1966, 24 грудня.

Ф. П. Погребенник.