КРЕВЕ Вінцас

КРЕ́ВЕ Вінцас

• КРЕВЕ Вінцас

(справж. прізв. — Міцкявічюс)

[7(19).Х 1882, с. Субартоніс, тепер Варенський р-н, Литва — 7.VII 1954, м. Спрінгфілд, шт. Пенсільванія, США]

- лит. письменник, держ. діяч. Навч. з 1904 у Львів. ун-ті, закін. 1909 Київ. ун-т. 1908 у Львові одержав ступінь доктора філософії, 1913 в Києві — ступінь магістра з порівняльного мовознавства. 1922 — 40 — професор Каунаського, 1941 — 43 — Вільнюського ун-тів. 1939 — 40 був головою Товариства литовських письменників, 1936 — ред. журн. "Література", 1940 — міністром іноз. справ Нар. уряду Литви. 1941 — президент АН Литви. 1944 року емігрував, жив у США. Перші твори писав польс. мовою, з 1909 — лит., деякі — російською. Автор зб. легенд "Перекази Дайнавської старовини" (1912), істор. драм "Шарунас" (1910 — 11), "Скиргайла" (1922, рос. мовою). "Смерть Міндовга" (1935), в яких, використовуючи фольклор. мотиви, романт. поетику, змалював героїч. минуле лит. народу, його волелюбні прагнення. У зб. оповідань "Під солом'яною стріхою" (ч. 1 — 2, 1921 — 22), повісті "Чарівник" (1939), побутово-психол. драмі "Зять" (1922) реаліст. відтворив побут і звичаї лит. села, зв'язок людини з природою. Звертався до бібл. мотивів

[зб. "Східні казки", 1930; незакін. повість "Сини небес і землі" (ч. 1 — 2, 1949)]. Зібрав і видав кілька збірок лит. фольклору.

♦ Тв.: Рос. перекл. — Колдун. М., 1963; Предания Дайнавской старины. М., 1973.

Б. С. Масьонене.