КРЧМЕРИЙ (Крчмери; Krčméry) Штефан

КРЧМЕ́РИЙ (Крчмери; Krčméry) Штефан

• КРЧМЕРИЙ (Крчмери; Krčméry) Штефан

(26. XII 1892, м. Мошовце, тепер Серед.-Словац. обл. — 17.II 1955, м. Пезінок, тепер Зх.-Словац. обл.)

- словац. поет, літературознавець, перекладач. Закін. 1915 Братисл. ліцей. З 1919 — секретар Матиці Словацької, гол. ред. журн. "Slovenské pohľady" ("Словацькі погляди", 1922 — 32). Ранні твори тяжіють до поезії т. з. словацького модерну. Вірші зб. "Коли народжувалася свобода" (1920) мали антивоєнне спрямування, у збірках "Гербарій" (1929) та "Пісні і балади" (1930) переважала суб'єкт.-медитативна лірика. По смерті письменника вийшли дві його книжки "Ти і Я" (1972) та "Роман без кінця" (1977). Автор ряду праць ("Огляд історії та перспектив словацької літератури", 1920; "Люди і книги", 1928; "Сто п'ятдесят років словацької літератури", 1943; "Словацька поезія", 1957; "Естетичні рефлексії", опубл. 1975; "Історія літератури словацької", опубл. 1976). Виявляв інтерес до життя закарп. українців (нарис "Двадцятеро хлопців з Підкарпатської Русі", 1924, не опубл.). Переклав вірш "Втручаніє" О. Духновича ("Я русин был, есм и буду"), низку поезій М. Рильського про Закарпаття. 1929 з нагоди виходу праз. видання зб. "Вітер з України" П. Тичини написав статтю про поета. Переклав уривок з драми "Никита Гайдай" Т. Шевченка (опубл. 1953), популяризував творчість поета — статті "Джерело „Анни Данилівни"" (журн. "Slovenské pohľady", 1922), "Про Тараса Шевченка" (1930, не опубл.). Окр. вірші К. переклали М. Рильський, В. Мисик, Л. Первомайський.

♦ Тв.: Укр. перекл. -

[Вірші]. В кн.: Словацька поезія. Антологія. К., 1964.

■ Літ.: Мольнар М. Тарас Шевченко у студіях Штефана Крчмери. "Всесвіт", 1987, № 3.

Г. М. Сиваченко.