КУЗІВ Ілько Степанович

КУ́ЗІВ Ілько Степанович

• КУЗІВ Ілько Степанович

(25.VII 1874, с. Денисів, тепер Козівського р-ну Терноп. обл. — жовтень 1916, шт. Пенсільванія, США)

- укр. перекладач і фольклорист. З бідної сел. родини. Закін. теол. ф-т Львів. ун-ту. Викладав у Львів. духовній семінарії, був секретарем т-ва "Міщанська читальня „Просвіти"", секретарем правління Руської бурси у Бережанах, де близько зійшовся з Т. Бордуляком і О. Маковеєм. 1901 виїхав до США. Автор праці "Короткий погляд на історію читальні руської духовної семінарії у Львові" (1900). Переклав оповідання словен. письменників "Драма на селі" й "Повірка" Ф. Мешка (обидва — 1900), "Боже благословеніє" Я. Крека (1900), "Івась Буде" Й. Стритаря (1900), роман "Пригоди Гекльберрі Фінна" ("Пригоди Гука") Марка Твена, з яким був у дружніх стосунках. Ще гімназистом К. під впливом І. Франка починає збирати фольклор. матеріали: записані ним сотні пісень Тернопільщини зберіг. в Ін-ті л-ри ім. Т. Г. Шевченка та ІМФЕ ім. М. Т. Рильського АН України. Листувався з І. Франком та словенським культурним діячем Я. Шлебінгером, який на пропозицію К. переклав "Кобзар" Т. Шевченка.

■ Літ.: Яценко М. Феноменально щасливий збирач. В кн.: Українські' народні пісні в записах Володимира Гнатюка. К., 1971; Гримич В. Від покоління до покоління. "Всесвіт", 1978, № 3; Савак Б. Слово про земляка. "Радянське слово"

[Козова], 1984, 24 липня.

Б. М. Савак.