КУРАТОВ Іван Олексійович

КУРА́ТОВ Іван Олексійович

• КУРАТОВ Іван Олексійович

[6(18).VII 1839, с. Кібра, тепер Куратово Сисольського району, Комі — 17 (29).XI 1875, м. Вєрний, тепер Алма-Ата]

- комі поет, лінгвіст, основоположник комі л-ри. Навч. 1854 — 60 у Волог. духовній семінарії. За життя К. опубл. тільки п'ять віршів (як нар. пісні). Його твори видані повністю лише 1939. Громадян. кредо поета — служити народові, виражати інтереси трудящих (вірш "Моя муза", 1866 — 67). Створив галерею образів трудівників у віршах "Із собакою", "Бідняк", "Жебрак". З гострим сарказмом зображував чиновників, куркулів, попів (вірші "Сни", "Усть-Сисольськ"). Матеріаліст. світосприйняттям, філос. роздумами про походження світу, таємниці вічно живої природи, неперервність життя пройняті вірші "Знаю я її такою", "Брамін перед смертю" та ін. Вірші "Смерть молодої людини", "Комі бенкет", "Парубок-злидар" написані за мотивами укр. нар. пісень. Склав граматику комі мови. Відомий як перекладач (ряд поезій О. Пушкіна, Г. Гейне, Ф. Шіллера, П. Ж. Беранже та ін., окр. твори рос., кирг., татар. фольклору). Переклав пісню Наталки "Віють вітри, віють буйні" з п'єси "Наталка Полтавка" І. Котляревського. Творчості К. присвячено статті "Іван Куратов і Україна" Б. Хоменка (1977) та "Моя муза не на продаж" Б. Хоменка і К. Хоменка (1979). Окр. твори К. переклали І. Гончаренко, П. Скунць, А. Славута, П. Перебийніс та ін.

♦ Тв.: Укр. перекл. -

[Вірші]. "Вітчизна", 1959, № 7;

[Вірші]. В кн.: Пісні з-над Печори. Ужгород — Сиктивкар, 1975;

[Вірші]. "Молодь України", 1975, 30 листопада; Рос. перекл. — Стихотворения. М. — Л., 1951; Избранное. М., 1958; Моя муза. Сыктывкар, 1979;

[Вірші]. В кн.: Антология коми поэзии. Сыктывкар, 1981.

■ Літ.: Федорова А. И. А. Куратов. Сыктывкар, 1975.

Є. О. Ігушев.