КУТУЙ Адель

КУТУ́Й Адель

• КУТУЙ Адель

[справж. — Кутуєв Адельша Нурмухамедович; 15 (28).XI 1903, с. Татарський Канадей, тепер Кузнецького р-ну Пенз. обл. — 16.VI 1945, м. Згеж, Польща]

- татар. письменник. Закін. 1929 Сх. пед. ін-т (Казань). Учасник Вел. Вітчизн. війни. У 20 — 30-х pp. виступав з поет. творами. Автор п'єс на морально-етич. теми ("Своячка", 1926; "Сиза голубка", "Відповідь", обидві — 1929, та ін.). П'єса "Пісня радості" (1935), оповідання "Один день Султана" (1938), "Муки совісті" (1939), "Як бути" (1940), лірико-психол. повість "Невідправлені листи" (1936, перекладена багатьма мовами) присвячені питанням формування моральних засад суспільства. Написав також фантаст. повість для дітей "Пригоди Рустама" (1945). Переклав окр. твори В. Маяковського. Не раз бував в Україні. Опубл. цикли нарисів "Листи з Донбасу" (1926), "Не можна рости, варячись у власному соку" (1929), де йшлося про творчість Т. Шевченка, І. Франка, П. Тичини, І. Микитенка.

♦ Тв.: Рос. перекл. — Мы — сталинградцы. Казань, 1947;

Неотосланные письма. Казань, 1982.

■ Літ.: Усманова З. Адель Кутуй. Казань, 1966.

Р. К. Ганієва.