Казахська література

Каза́хська література

• Казахська література

- л-ра казах. народу. Розвивається казахською мовою. Перші писемні пам'ятки спільнотюркського походження датуються 8 — 9 ст. (т. з. орхоно-єнісейські рунічні написи на камені, що розповідають про життя і походи великого Кюль-Тегина і Тоньюкука). У 10 — 11 ст. на тер. Пд. Казахстану жив і творив середньоаз. поет, учений і мислитель Юсуф Баласагунський. Його поема "Знання, що дає щастя" (1069) — пам'ятка світового значення. Ін. писемна пам'ятка "Огуз-наме" створена в 13 — 14 ст. Багатством і різноманітністю відзначається фольклор казах. народу (пісні, казки, легенди, дастани, приказки і прислів'я, загадки та ін.). У героїч. нар. епосі, особливо в найдавніших поемах "Кобландибатир", "Єр-Таргин", "Алпамис" (див. "Алпамиш"), "Камбар-батир" та ін., прославляються нар. богатирі — захисники рідного краю від чужоземних загарбників. Осн. теми ліро-епіч. поем "Киз-Жибек", "Кози-Корпеш і Баян-Слу" та ін. — вірне, самовіддане кохання, волелюбність казах. народу. Широко відомі були поемидастани, основою яких є сх. сюжети, а також на істор.-біогр. теми (про Александра Македонського, Фірдоусі, Ібн-Сіну та ін.). Однією з особливостей творення і виконання казах. усної нар. поезії є айтис — змагання нар. співців в імпровізації (айтис Біржана і Сари). Зародження власне К. л. пов'язане з легендарними іменами Асан-Кайги, Коркута, Сипира-жирау (10 — 13 ст.). З-поміж представників акинської поезії 14 — 18 ст. відомі Шалкииз-жирау. Доспамбетжирау, Жиембет-жирау та ін. В кін. 18 — на поч. 19 ст. після приєднання значної частини Казахстану до Росії почався новий етап у розвитку казах. культури, в т. ч. л-ри, яка прилучилася до рос. передової думки і демокр. культури. З визвольними ідеями, закликом до боротьби з феодалами-гнобителями за соціальну справедливість виступили акини Махамбет Утемісов, Шерніяз Жарилгасов. Їхня творчість мала демокр. характер. Суперечливі тенденції розвитку казах. суспільства, гнобленого царськими колонізаторами і місцевими баями, відобразили акини Шортанбай Канаєв, Дулат Бабатаєв, Мурат Монкін. У серед. 19 ст. виникло казах. просвітительство. Визначними його представниками були просвітитель-демократ, історик, етнограф і фольклорист Ч. Валіханов та педагог, письменник і етнограф І. Алтинсарін, який на основі рос. графіки склав проект казах. алфавіту. У 2-й пол. 19 ст. стали відомими твори акинів Біржана Кожагулова, Асета Найманбаєва, Джамбула Джабаєва, поетеси Сари Тастанбекової. Почала розвиватися нова казах. писемна худож. л-ра — л-ра крит. реалізму, її основоположником, а також творцем нац. літ. мови був поет-просвітитель Абай Кунанбаєв, лірика і сатира якого відтворювала життя казах. суспільства того часу (сатир. твори "Кулембако", 1888; "Управитель начальству радий", 1889; філос.-дидактичний цикл "Повчання", 1890 — 98, опубл. 1918). Демокр. традиції просвітителів продовжили поети Ш. Кудайбердиєв, Акилбай Кунанбаєв, М. Кунанбаєв, А. Корамсін. У цей же час творили поети Ш. Букєєв, Н. Наушабаєв, А. Кердері та ін. На поч. 20 ст. поети М. Калтаєв, М. Ж. Копєєв закликали до рівності та свободи. Демокр. ідеї проголошували письменники С. Кобєєв, Т. Торайгиров, С. Донентаєв, М. Сералін та ін. Зачинателями казахської радянської л-ри були С. Сейфуллін, І. Джансугуров, Б. Майлін, М. Ауезов, С. Муканов. У кін. 20-х і протягом 30-х pp. провідне місце в К. л. належало поезії (А. Байтурсунов, М. Жумабаєв, Ж. Аймаутов, І. Байзаков, Т. Жароков, А. Тажибаев, Г. Орманов, А. Токмагамбетов та ін.). Тоді ж опубл. значні прозові твори: повість "Плоди" С. Сейфулліна (1935), роман "Загадковий стяг" С. Муканова (1938; наступні вид. — "Ботагоз"), повісті й оповідання М. Ауезова, Г. Мусрепова, Г. Мустафіна, С. Ерубаєва та ін. В драматургії з'являються п'єси на сюжети нар. ліро-епіч. поем (М. Ауезов, Г. Мусрепов). Провідне місце зайняли п'єси на сучас. тематику (Б. Майлін, І. Джансугуров, А. Тажибаєв, Ш. Хусаїнов). Під час Великої Вітчизн. війни з поетич. творами патріотич. тематики виступили Х. Бекхожин (зб. "Похід", 1944), Джамбул Джабаєв ("Ленінградці, діти мої"), А. Тажибаєв (зб. "Лади", 1942), Т. Жароков, К. Аманжолов, А. Сарсенбаєв та ін.; з драматичними — М. Ауезов ("В час випробувань", 1942; "Кобланди", 1945), Ш. Хусаїнов. У повоєнні роки К. л. відображала бурхливе життя республіки, індустр. будівництво, освоєння цілинних земель, духовне зростання людей тощо. Велике визнання здобув роман-епопея "Шлях Абая" (1-а кн. "Абай", т. 1 — 2, 1942 — 47; Держ. премія СРСР, 1949; 2-а кн. "Шлях Абая", т. 1 — 2, 1952 — 56; Ленінська премія, 1959), присвячений казах. поету-просвітителю Абаю Кунанбаєву. Вийшли також романи "Сир-Дар'я" С. Муканова (1947 — 48), "Караганда" Г. Мустафіна (1952), "Пробуджений край" Г. Мусрепова (1953), "Кров і піт" А. Нурпеїсова (кн. 1 — 3, 1961 — 70), роман "Грізні дні" (1956) та повість "Сповідь степів" (1965; укр. перекл. — "Буран") Т. Ахтанова та ін. Набули розвитку епічні форми поезії — сюжетні та ліричні поеми, роман у віршах. Осн. теми — історія народу, творча праця людей, їхній духовний світ (X. Бекхожин, А. Тажибаєв, Т. Жароков, Х. Єргалієв, Д. Мулдагалієв, С. Мауленов, Д. Абілєв, О. Сулейменов). Соціальні та морально-етичні конфлікти — в центрі уваги драматургів Ш. Хусаїнова, А. Тажибаєва. Істор. п'єси пише С. Муканов. К. л. 70 — 80-х pp. глибше вникає в сусп. процеси. З'являються романи "Золоті коні прокидаються" (1976) і "Золота орда" (кн. 1 — 3, 1979 — 83) І. Єсенберліна, "Морські наспіви" (1977) та зб. оповідань "Слідами героїв" (1974) А. Сарсенбаєва, збірки оповідань і повістей "Все життя попереду" (1974) і "Долі скакунів" (1975) Т. Алімкулова, "Жменя землі" А. Кекільбаєва (1974), повісті "Трон Рудакі" А. Алімжанова (1974) і "Коли листи заговорять" А. Тажибаєва (1980), драм. поема "Клятва" (1973) і п'єса "Батько й син" (1979) Т. Ахтанова. З поетичними творами виступає Т. Молдагалієв (збірки віршів і поем "Листи, листи", 1974; "Промінь з гір", 1979; "Двадцять п'ята весна", 1980). Значний внесок у критику й літературознавство зробили К. Джумалієв, Є. Ісмаїлов, М. Габдуллін, Б. Кенжибаєв, З. Ахметов, Є. Лизунова, Т. Беїсов, Р. Бердибаєв, М. Каратаєв, М. Базарбаєв та ін. СП Казахстану засн. 1934. Виходять літ. журнали "Жулдиз" ("Зоря") і "Простор". Казах.-укр. літ. зв'язки мають давню історію від часів майже 7-річного перебування Т. Шевченка на засланні в Казахстані. Образи казахів, картини казах. природи укр. поет втілив у своїй літ. і малярській творчості, зокрема в поезіях "У бога за дверми лежала сокира" і "Сон" ("Гори мої високії"), у повістях "Близнецы", "Варнак", "Несчастный" і "Прогулка с удовольствием и не без морали" та ін. творах. Першим літ. пам'ятником Т. Шевченкові в Казахстані були народні легенди про засланого поета Тарази. Його величний образ змальовано в багатьох творах — "Пісня про життя" і "Тарас" Джамбула Джабаева, тетраптиху "На землі Тараса" С. Мауленова, триптиху "Тарас Шевченко" М. Алімбаєва, поезіях "Ніч Шевченкового міста" Ф. Унгарсинової, у віршах Г. Орманова, А. Тажибаєва, А. Токмагамбетова. Його творчості присвятили свої статті С. Сейфуллін ("Пам'яті Т. Г. Шевченка", 1926), A. Тажибаєв ("Тарас і наш поет", 1936; "Незабутня велика людина", 1939), Т. Жароков ("В казахському колгоспному аулі читають „Кобзар"", 1937; "Шевченко в Казахстані", 1939), М. Ауезов ("Брат наш, друг наш", 1961), Г. Мусрепов, Г. Мустафін, С. Муканов, К. Нурмаханов, Х. Бекхожин, С. Сеїтов, Є. Лизунова, Б. Іскаков та ін. Т. Беїсов написав монографію "Т. Г. Шевченко в Казахстані" (1952). Казах. мовою видано твори Т. Шевченка у перекладі А. Тажибаєва, М. Даулетбаєва, С. Муканова, К. Аманжолова, Д. Абілева, Х. Бекхожина, М. Алімбаєва, Б. Іскакова, С. Бегаліна та ін. У республіці вийшли, крім "Кобзаря" 1935, вибрані твори укр поета (1939 1949, 1954, 1961, 1964, 1968). На Мангишлаці, де жив поет у засланні, ств. меморіальний музей Т. Шевченка, споруджено йому пам'ятник. Іменем Кобзаря названо 2 міста у Казахстані (Форт-Шевченко, Шевченко), худож. галерею в Алма-Аті. Святами братерства і дружби стали декади укр. л-ри і мист-ва в Казахстані (1962, 1966, 1989) і казах. л-ри і мист-ва на Україні (1972, 1988). казах. мовою видано також окр. твори І. Франка, Лесі Українки, М. Рильського, П. Тичини, М. Бажана, повість "В тяжкій боротьбі" В. Василевської, романи "Прапороносці", "Перекоп", "Тронка" О. Гончара, роман "Кров людська — не водиця" М. Стельмаха, романи "Зоря на Ханпу" Олесі Кравець та "Нам спокій тільки сниться" B. Собка, повість "Зорі на Верховині" А. Турчинської та ін. З глибокою симпатією писали про Україну А. Сеїтов у віршах "Живи, Україно", "Харків", "Спогад про воду Дніпра", Б. Канап'янов у зб. поетич. публіцистики "Лелека над Прип'яттю". На Україні вийшли переклади творів Абая Кунанбаєва, М. Ауезова, Джамбула Джабаєва, С. Муканова, Г. Мусрепова, Г. Мустафіна, Х. Єргалієва, С. Сеїтова, Ж. Саїна, К. Кайсенова, Т. Молдагалієва, А. Алімжанова, І. Джансугурова, С. Мауленова, Д. Мулдагалієва, Р. Сейсенбаєва та ін. 1989 випущено збірки сучас. малої прози "Біля світлого джерела" і поезії "Степові ритми Казахстану".

Серед перекладачів К. л. — Ф. Моргун, А. Іщук, Г. Книш, З. Гончарук, П. Сингаївський, С. Литвин, В. Моруга, С. Клименко. Казахстану присвятили свої твори О. Десняк, О: Донченко, Т. Масенко, Ю. Смолич, І. Сенченко, Н. Забіла.

■ Літ.: Очерк, истории казахской советской литературы. М., 1960; Каратаев М. Казахская литература. М., 1960; Ауэзов М. О. Мысли разных лет. Алма-Ата 1961; Брат наш, друг наш. Алма-Ата, 1964; Лизунова Е. В. Современный казахский роман. Алма-Ата, 1964; История казахской литературы, т. 1 — 3. Алма-Ата, 1968 — 79; Казахская литература и ее интернациональные связи. Алма-Ата, 1973; Каратаев М. Казахская литературная критика на современном этапе. Алма-Ата, 1974; Базарбаев М. Эстетическое богатство нашей литературы. Алма-Ата, 1976; Кирабаев С. С. Революцией призванный. Исследования и статьи о казахской литературе. Алма-Ата, 1980; Турекулов Н. Современный казахский фольклор. Алма-Ата, 1982; Кирабаев С. Высокое назначение. Алма-Ата, 1985.

М. Б. Базарбаєв.