Карельська література

• Карельська література

Розвивається в Карельській АРСР фін. і рос. мовами. Має багатий фольклор, вершиною якого є епос "Калевала". Здавна Карелія славилася талановитими руноспівцями, зокрема в 19 ст. (А. Перттунен, А. Малінен, В. Кіелев'яйнен). У 60 — 70-х pp. 19 ст. від місцевих оповідачів Є. Хамєляйнен, Т. Рябініна, В. Щегольонка, І. Федосової та ін. було записано багато рос. билин, голосінь, казок тощо. Писемна л-ра виникла після Великого Жовтня. До 1920 розвивалася рос. мовою. Першими творами фінномовної л-ри були вірші та нариси Я. Віртанена, Л. Летонм'які, Т. Лаукканена, С. М'якеля, А. Нуммі та ін. письменників, які емігрували до СРСР з Фінляндії після 1918. Тема революції, соціалізму, батьківщини — осн. мотиви їхньої лірики. Пізніше яскраво виявилася нац. своєрідність письменників-карелів А. Тімонена, М. Гіппієва, М. Якколи та ін. Було створено Карел. асоціацію пролет. письменників з трьома секціями: рос. (1926), фін. і карельською (обидві — 1927). У 20 — 30-х pp. почали виходити літ.-художні журнали "Красный клич" (1922), "Ударник слова" (1931) і "Пунакантеле" ("Червоне кантеле", 1928, фін. мовою). В 30-х pp. утверджується художній нарис, розвиваються інші прозові жанри (оповідання, повість, роман): кн. нарисів "Підірвані гори" С. Норіна (1932), роман "З-під плуга" Т. Хеймоваара (1934, фін. мовою), дилогія "Аркуш перегортається" Х. Тихлі (1934 — 36, фін. мовою), повість "Сторінки кам'яної книги" О. Ліневського (1939) та ін. Нове життя народу Карелії відтворювали поети М. Рутанен (зб. "Пісні праці", 1933), Ф. Ісаков (зб. "Ранок", 1939) та ін. Значним худож. явищем стає лірика Т. Гуттарі. З драм. творами виступали О. Іванов, Ф. Івачев. Подвиги рад. воїнів і партизан, віра в перемогу, мрія про мир — осн. зміст віршів, нарисів і оповідань воєнних років. Інтенсивно розвивається К. л. в повоєнний час. Помітними творами заявили про себе молоді письменники-фінни У. Вікстрем, Т. Сумманен, росіяни Ф. Трофимов, О. Ліневський і Д. Гусаров, карели А. Тімонен, М. Лайне, Я. Ругоєв, М. Яккола та ін. Тема Великої Вітчизн. війни розкрита в романах Д. Гусарова ("Бойовий заклик", кн. 1 — 2, 1953 — 57; "За межею милосердя", 1977), повістях А. Тімонена ("Від Карелії до Карпат", 1948), О. Тихонова ("Операція „Вакуум"", 1971). З'явилися епічні твори про революцію і громадян. війну в Карелії — О. Ліневського ("Біломор'я", 1954; "Вирує Біломор'я". 1958; "Випробування", 1968), М. Якколи ("Вододіл", кн. 1 — 3, 1949 — 63, фін. мовою), А. Тімонена ("Ми — карели", 1971, фін. мовою). Тему громадян. війни порушив і П. Борисков у п'єсі "У вогняному кільці" (пост. 1957). Про долю фінляндської революції 1918 розповідають романи "Вперед, народе трудовий" (ч. 1, 1957; ч. 2 — 3, 1965) і "Суомі в огні" (1968) У. Вікстрема. Життя і побут людей Пн. Карелії показано в романах А. Степанова ("Родичі", 1969; "Яакко Саку — людина з народу", 1973; "Вдови", 1983, всі — фін. мовою). Повісті Д. Гусарова ("Ціна людині", 1963), Ф. Трофимова ("Віз березових дров", 1959), романи А. Тімонена ("Жителі покинутого села", 1977; "Сонце на всіх одне", 1983) відзначаються пильною увагою до сучас. морально-етичних проблем. Громадянським пафосом, соціальною спрямованістю, ліризмом пройняті поезії Я. Ругоєва, М. Гіппієва, Т. Сумманена, І. Саарінена, Б. Шмідта, М. Тарасова, В. Морозова, М. Сисойкова, А. Іванова, В. Брендоєва. В л-ру влилися молоді прозаїки і поети: В. Пулькін (зб. "Кижські оповідання", 1973; повість "Дарування", 1984), Ю. Лінник (поетич. зб. "Посвячення", 1984). Для дітей пишуть З. Журавльова, І. Симаненков, В. Данилов, Л. Левінсон та ін. Розвивається літературознавство і літ. критика (М. Гін, Е Карку та ін.). СП Кар. АРСР — з 1934. Виходять літ.-художні журнали "Север" і "Пуналіппу" ("Червоний стяг", фін. мовою).

Плідно розвиваються карело-укр. літ. зв'язки. Ще 1939 переклади окремих творів Т. Шевченка фін. мовою здійснили Ф. Ісаков і В. Ервасті. Пізніше деякі твори Кобзаря переклали М. Гіппієв, В. Бредоєв, Т. Сумманен та ін. Життю і творчості укр. поета присвятили вірш "Шевченко" Я. Ругоев, статті — В. Вальякк ("Вірші Шевченка фінською мовою", 1955), З. Кузьміна ("Шевченко і Андрузький", 1957, та "Шевченко і Бєлінський", 1968), Н. Мещерський ("Тарас Шевченко і Едуард Желіговський", 1964), В. Морозов ("Забутий відгук журналу „Современник" на смерть Т. Г. Шевченка", 1966). В Карелії вийшли переклади "Слова о полку Ігоревім", ряду творів І. Франка, П. Тичини, М. Рильського, О. Корнійчука, М. Бажана, М. Стельмаха, Я. Галана, С. Голованівського, Л. Первомайського, І. Багмута, О. Гончара, О. Донченка, О. Завгороднього та ін. Український вчений Є. Тимченко переклав і 1901 видав "Калевалу". Цей епос високо оцінили П. Єфименко, 1. Франко, П. Тичина, М. Рильський. Укр. мовою перекладено деякі твори Т. Гуттарі, Я. Ругоєва, А. Тімонена та ін. письменників Карелії. Серед перекладачів — І. Муратов, М. Фіненко, Є. Тимченко, Т. Масенко, О. Жолдак, М. Пригара, О. Завгородній.

■ Літ.: Виролайнен Л. А., Чистов К. В. Очерки литературы Карело-Финской ССР. Петрозаводск, 1954; Пахомова М. Ф., Полищук Н. С. Летопись литературной жизни Карелии (1917 — 1961). Петрозаводск, 1963; Такала Е., Кабанова Х. Летопись литературной жизни Карелии (1962 — 1966). Петрозаводск, 1968; Очерк истории советской литературы Карелии. Петрозаводск, 1969; Карху Э. В раю "Калевалы". М., 1974; Исакова С. Н. Карелия в художественной литературе. Указатель литературы. Петрозаводск, 1981; Писатели Советской Карелии. Биобиблиографический словарь. Петрозаводск, 1985.

З. М. Кузьміна.