Комі література

Ко́мі література

• Комі література

- література народу комі, який живе на території Комі АРСР і Комі-Пермяцького автономного округу Пермської області. Розвивається комі-зирянською, а також комі-пермяцькою мовами. Виникла на основі багатої й різноманітної за жанрами (казки, пісні, перекази, легенди) усної нар. творчості. Перші пам'ятки давньокомі писемності, створеної 1372 христ. просвітителем-місіонером Стефаном Пермським, належать до 14 — 16 ст. Внаслідок колон. політики царизму ця писемність вийшла з ужитку в 17 ст. Зародження К. л. почалося в серед. 19 ст.; її основоположником був поет-демократ І. Куратов, який виробив норми комі літ. мови. У 20-х pp. 20 ст. почала формуватися комі рад. л-ра. Провідними на той час були поетичні і драм. жанри. Комі поети славили революц. порив народу, рідну природу (М. Лебедєв, В. Чистальов, В. Литкін, М. Лихачов та ін.). Героям, які полягли в борні за владу Рад, присвятив романтичну драму "Зів'яла квітка на світанні" В. Савін (1919). Дореволюц. комі село відтворив М. Попов у п'єсах "Хто винен?" і "Поживеш — полюбиш" (обидві — 1923). З серед. 20-х pp. набуває сили проза — нариси, оповідання про нову, соціалістич. дійсність. У 30-х pp. з'явилися повісті "Сільський ранок" Г. Федорова (1932), "Тимкова бригада" І. Із'юрова (1932), "В серці Парми" П. Дороніна (1936), "Діньйольський лісопункт" В. Юхніна (1938). Перший великий твір комі мовою — історико-революц. роман "Червона стрічка" В. Юхніна (1941). У роки Великої Вітчизн. війни з патріотичними творами виступили поети С. Попов, І. Вавилін, драматурги М. Дьяконов, С. Єрмолін. У повоєнні роки опубл. значні твори про революц. минуле і сучасне комі народу, драм. події війни: повісті "Фронтові дні і ночі" І. Пистіна (1946), "В дні війни" Г. Федорова (1952), "Дівчата нашого села" (1960) та "Життя молоде, гарне" (1962) І. Із'юрова, "Олені йдуть до моря" В. Ширяєва (1959), "Повість про моїх друзів" О. Лиюрова (1968). Створюються багатопланові епічні полотна про життя народу — романи "Вогні тундри" В. Юхніна (ч. 1 — 2, 1949 — 51), трилогія Я. Рочева ("Двоє друзів", 1951; "Іжма хвилюється", 1959, та "Оновлення землі", 1967), істор.-революц. роман "На світанку" Г. Федорова (ч. 1 — 3, 1959 — 62) та ін. Поряд з відомими поетами виступають Д. Конюхов, П. Шеболкін, Ф. Щербаков, М. Фролов; свої вірші публікують Г. Юшков, А. Із'юров та ін. В драматургії найінтенсивнїше розвивалася комедія: "Весілля з приданим" М. Дьяконова (1949; Держ. премія СРСР, 1951), "Сільські вечори" В. Леканова (1954). Істор.-революц. тему висвітлено в п'єсі "Грізні роки" 1. Пистіна (1949). В 70 — 80-х pp. в поезії голосно заявили про себе молоді В. Попов, В. Ладигін. Сучасній поезії властиві гостра спостережливість, поглиблена філософічність, прагнення проникнути в психологію сучасника. З прозовими творами активно виступають письменники старшого і нового поколінь. Проблеми позитивного морального і естетичного ідеалу порушено у повістях "Парма Єгор" Ю. Васютова (1972), "Жива душа" Г. Юшкова (1975), "Для чого живемо, для чого призначені" П. Шахова (1976). Героїка Великої Вітчизн. війни відображена у повістях "Світла ніч, ніч кування" Г. Юшкова (1971), "На тиждень у юність" П. Шахова (1972) та ін. Широтою охоплення проблем життя комі відзначається творчість І. Торопова (цикл оповідань і повістей про Федора Мелехіна, підлітка воєнних років — повість "Скоро шістнадцять", 1971; "Ну, залітні!", 1972; "Вам жити далі", 1975; "Прощай, мушкетере!", 1977, та ін.; роман "Коли народився людиною", 1970). Розробляється тема села (оповідання "Земля Тетяни" І. Із'юрова, 1976; повісті "Багно" Г. Федорова, 1975; "Сонячна ніч" Ю. Васютова, 1981, "Один день і одна ніч" І. Мініна, 1982, та ін.). Про господарське освоєння Півночі, нар. характер в істор. та соціальному зрізах ідеться в романі "Чугра" Г. Юшкова (1981). До революц. подій 1917 звернувся у романі "Чорна шаль з червоними квіточками" Б. Шахов (1987). Новими п'єсами збагачується драматургія. Дитяча К. л. представлена творами І. Куратова, С. Попова, Г. Юшкова. І. Із'юрова, В. Ширяєва, І. Торопова, М. Ігнатова, Н. Куратової, В. Попова, Є. Рочева та ін. Серед критиків і літературознавців — В. Литнін, О. Сидоров, Г. Федорова, П. Доронін, М. Ожегова, В. Пахорукова, В. Мартинов, B. Латишева, І. Ванєєва, А. Мікушев, А. Вежев, В. Дьомін, Д. Конюхов та ін. У 1938 створено Спілку письменників Комі АРСР. З 1926 виходить літ.-худож. і суспільно-політичний журн. "Войвив кодзув" ("Північна зірка", комі-зирян. мовою). Комі й укр. л-ри мають давні і міцні зв'язки, інтерес до життя і культури комі народу виявляли Т. Шевченко, П. Єфименко, О. Єфименко, П. Чубинський, в рад. час — М. Рильський, М. Трублаїні, К. Герасименко, В. Денисенко, С. Лавров та ін. Укр. мовою видано героїч. комі епос "Кудим-Ош і його син Перабогатир", повість "Перші пісні" В. Муравйова (1978) — про І. Куратова, окр. твори В. Чистальова, Я. Рочева, В. Юхніна, І. Торопова, О. Лиюрова, Є. Рочева; поетичні збірки "Ранок над Ежвою" С. Попова (1981) і "Зоряниця" А. Размислова (1985), колект. збірки комі поетів "Пісні з-над Печори" (1975) і "Випробування" (1986). Серед перекладачів з К. л. — І. Гончаренко, М. Пригара, Б. Олійник, І. Драч, М. Вінграновський, В. Забаштанський, П. Перебийніс, В. Юхимович, П. Сліпчук, П. Скунць, Ю. Шкробинець, В. Густі, І. Петровцій, А. Бортняк, Б. Гур'єв, Л. Горлач, С. Лавров, В. Струтинський, І. Лещенко, С. Реп'ях, Г. Лозинська та ін. У театрах Києва, Житомира, Ужгорода, Луцька та ін. міст ішла комедія "Весілля з приданим" М. Дьяконова (укр. перекл. Ю. Мокрієва та І. Плахтіна, 1952). Дружбі двох юнаків — українця й комі — присвятив повість "Пустинний берег" В. Гжицький (1963). Про комі землю писали укр. літератори І. Багмут, C. Мушник, В. Петльований та О. Криштоф. Комі-зирянською мовою перекл. твори Т. Шевченка, С. Руданського, І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, Остапа Вишні, В. Сосюри, В. Собка, Ю. Збанацького, О. Гончара, М. Стельмаха, П. Воронька, Л. Забашти, Д. Павличка та ін. 1978 у Сиктивкарі вид. зб. "Закарпатські оповідання", до якої включено твори Ю. Мейгеша, І. Чендея, М. Томчанія, С. Панька. В. Вовчка, В. Ладижця, Ю. Керекеша, И. Жупана, І. Долгоша та ін. Серед перекладачів з укр. л-ри — І. Куратов, В. Савін, В. Чистальов, Г. Федоров, І. Вавилін, С. Попов, С. Раєвський, С. Морозов, Г. Юшков, Д. Конюхов. У комі періодиці опубл. статті про Г. Сковороду, Г. Квітку-Основ'яненка, Т. Шевченка, Марка Вовчка, І. Нечуя-Левицького, І. Франка, Лесю Українку, В. Сосюру та ін. укр. письменників. Про Україну писали В. Савін, В. Чистальов, С. Попов, І. Вавилін, Ф. Щербаков, І. Пистін, І. Торопов. У постановці М. Дьяконова у Комі драм. театрі (Сиктивкар) ішли опера "Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського, драма "Украдене щастя" І. Франка та п'єси О. Корнійчука і О. Коломійця.

■ Літ.: Ожегова М. Н. Устно-поэтическое творчество коми-пермяцкого народа. Кудымкар, 1961; Лавров С. Г. Сторінки дружби народів Комі та України. "Народна творчість та етнографія", 1963, № 1; Коми советские писатели. Сыктывкар, 1968; Торлопов Г. И. Писатели Коми АССР. Сыктывкар, 1970; Мартинов В. Братній потиск рук. "Вітчизна", 1973, № 9; Ванеева И. М. Великая Отечественная война и коми литература. Сыктывкар, 1975; История коми литературы, т. 1 — 3 Сыктывкар, 1979 — 81; Хоменко Б. Тарас Шевченко і комі література. В кн.: Збірник праць двадцять п'ятої наукової шевченківської конференції. К., 1983; Микушев А. На таежных просторах. М., 1986; Мартынов В. И. Становление коми литературы. М., 1988; Ванеева И. М. Писатели Коми АССР — детям. Биобиблиографический словарь. Сыктывкар, 1983.

Є. О. Ігушев, Б. В. Хоменко.