Коряцька література

Коря́цька література

• Коряцька література

- л-ра коряків (нимиланів), однієї з народностей Крайньої Півночі Рос. Федерації, яка живе в Коряцькому авт. окрузі. Розвинулася на грунті фольклору, зокрема міфологічного. Великий цикл становлять міфи про Кутха, або Куткинекку, Ворона — творця Всесвіту, який навчив людей ремесел. В істор. переказах відбилися складні стосунки коряків з сусідніми народами, міжплемінні чвари тощо. Великий масив становлять оповіді, казки про шаманів, богатирів, оленярів, лихих духів (келе, нимвіт). Коряцький фольклор представлений також піснями, прислів'ями, загадками. Писемність створено на поч. 30-х pp. (за участю С. Стебницького та К. Кеккетина). 1932 видано коряцький буквар (на основі лат. графіки; 1937 переведено на кириличну основу). Зародження К. л. пов'язане із створенням самодіяльного театру та випуском коряцькою мовою журн. "До нового життя" (1933, 2 номери), шкільних хрестоматій. Першими прозовими творами були оповіді Т. Кавави, Кававгийнина, Евнито, Енагита, Тавитина, Вачакалену та ін. Найбільший внесок у становлення коряцької прози зробив К. Кеккетин, автор перших соціальних повістей "Евнито-пастух" (1936) та "Хаялхот" (1939), творчої обробки нар. переказів "Остання битва" (1936). Л. Жуков написав повість-казку "Нотайме" (1938). Обидва автори використовували фольклорні мотиви, надаючи легендарним героям рис реальних людей. Профес. збирачем коряцького фольклору став І. Баранников, який видав "Казки про Емемкута" (1940); він же є автором ряду ориг. оповідань. Продуктивно працює поет і прозаїк В. Коянто, автор поем "Струминка" та "Останній постріл", зб. віршів "Оленячими стежками" (1970), повісті "Кайовиль" ("Місяць молочних олениць", 1976), лірико-романт. новел та ін. — про сучасне життя Корякії. Багатогранна творчість Г. Поротова (пише рос. мовою) — збирача фольклору, поета, пісняра, прозаїка, автора п'єс для лялькового театру за мотивами ітельменського і коряцького фольклору. До його зб. "Акіках, Ачичух, Абабах" (1972) увійшли обробки старовинних коряцьких міфів, а також істор. поема "Федько Дранка" — про рос. солдата, який здружився з коряками; їхні взаємини протиставлено колонізаторським діям царизму в особі сатир. зображених чиновників, торговців, духовенства. У 60 — 70-х pp. В. Коянто і Г. Поротов (у співавт.) видали книжки нарисів про побут евенів, ітельменів та коряків — "Пісні Алнея", "В країні Кутхи", "Дарую тобі пісню". Укр. мовою ряд коряцьких нар. казок переклав М. Сидоренко.

♦ Вид.: Укр. перекл. — Хитра лисиця. К., 1973; Рос. перекл. — Нымыланские (корякские) сказки Л., 1938; Сказки об Эмэмкуте. Л., 1940; От Москвы до тайги одна ночевка. М., 1961; Север поет. Л., 1961; Нотаймэ. Петропавловск-Камчатский, 1974.

■ Літ.: Тан-Бограз В. Г. Народы Севера. — "Наши достижения", 1931, № 7 — 8; Сергеев М Л. Литература народов Севера. В кн.: Литература народов Сибири. Новосибирск, 1956; Меновщиков Г. А. Об устном повествовательном творчестве народностей Чукотки и Камчатки. В кн.: Сказки и мифы народов Чукотки и Камчатки. М., 1974; Комановский Б. Л. Пути развития литератур народов Крайнего Севера и Дальнего Востока СССР. Магадан. 1977; Писатели малых народов Дальнего Востока. Биобиблиографический справочник. Хабаровск, 1966.

І. М. Дзюба.