ЛАВРІНЕНКО Юрій Андріянович

ЛАВРІНЕ́НКО Юрій Андріянович

• ЛАВРІНЕНКО Юрій Андріянович

(псевд. — Ю. Ясен, Ю. Дивнич, Ю. Гайдар; 3.V 1905, с. Хижинці, тепер Лисян. р-ну Черкас. обл. — 14.XII 1987, Нью-Йорк)

- укр. літературознавець і публіцист. Закін. 1930 Харків. ін-т нар. освіти. Працював 1932 — 33 в газ. "Вісті". Належав до "Плугу" (1925 — 31), друкувався у журналах "Плуг", "Критика". 1935 Л. незаконно репресовано (перебував на засланні до 1942). 1944 емігрував до Австрії, 1947 — до Німеччини, з 1950 жив у США. Автор літ.-крит. нарисів "В. Блакитний-Еллан" (1929), "В. Чумак", "Творчість П. Тичини" (обидва — 1930); "На шляхах синтези клярнетизму" (1977), "Павло Тичина і його поема „Сковорода" на тлі епохи" (1980); літературозн. статей про сучас. укр. поезію ("Зруб і парости", 1971), публіцист. праць "На іспиті великої революції" (1948), "Соціалізм і українська революція" (1949), "Американське малоросійство" (1951), "Василь Каразін — архітект. відродження" (1975), "Чорна пурга та інші спомини" (1985). Упорядкував антологію творів укр. л-ри 20 — 30-х pp. "Розстріляне відродження" (1959), де вмістив і ряд своїх літ.-крит. статей.

І. М. Лисенко.