ЛЕБІДЬ Максим Максимович

ЛЕ́БІДЬ Максим Максимович

• ЛЕБІДЬ Максим Максимович

(24.XI 1899, с. Келеберда, тепер Кременчуцького р-ну Полтав. обл. — 1939)

- укр. поет. Закін. 1917 Кобеляц. гімназію. Працював у вид-ві "Криниця" (Київ), 1919 — 28 був інструктором повіт. відділу освіти (м. Кобеляки), бібліот. працівником (Дніпропетровськ), з 1928 — директор Літераторів будинку імені Василя Блакитного у Харкові. Працював також у вид-ві "Мистецтво". Був секретарем полтав. філії "Плугу". Свої поезії ("Кримські спогади", "В книгозбірні", "Напровесні", "Весняне", "День синіє, в'яне", "Осіннє" та ін.) почав друкувати з 1923 — в газ. "Селянська правда", журналах "Червоний шлях", "Зоря", "Всесвіт", "Плужанин" та ін. Незаконно репресований 1934; заслання відбував на Печорі, де й помер. Реабілітований посмертно.

■ Літ.: Смолич Ю. Розповідь про неспокій, ч. 1. К., 1968; Минко В. Червоний Парнас. К., 1972; Чабан М. "Мене з ним розлучила куля...". "Культура і життя", 1990, 15 липня.

І. М. Лисенко. М. Ф. Пономаренко.