ЛЕВИЦЬКИЙ Василь Іванович

ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Василь Іванович

• ЛЕВИЦЬКИЙ Василь Іванович

(Левіцкі Васіле; 15.XI 1921, с. Карапчів, тепер Глибоцького р-ну Чернів. обл.)

- молдавський поет, перекладач. Закін. 1959 пед. інститут у м. Бєльцях (Молдова). Вчителював, працював у пресі, 1968 — 75 викладав у Чернів. ут-ні. Автор збірок поезій "Вірші" (1959), "Пустунка" (1961), "Пісня полів" (1962), "Біля джерел Серету" (1966), "Сповіді в дорозі" (1967), "Прелюдії весни" (1969), "Серце знову..." (1972), "О, свята простота!" (1973), "Запізнення на одне життя" (1982), "...І розвіялась біла ніч" (1985), "Додаток до сонника" (1989). Молд. мовою переклав зб. "Лірика" Лесі Українки (1971), зб. новел "Карби" М. Черемшини (1974), повісті "Гуси-лебеді летять" і "Щедрий вечір" М. Стельмаха (обидві — 1972), "Земля" О. Кобилянської (1975), романи "Ріки горять" В. Василевської (1974), "Дикий мед" Л. Первомайського (1973), "Левине серце" П. Загребельного (1983), а також окр. твори Л. Толстого, О. Толстого, Л. Леонова, А. Платонова, А. Іванова, Касималі Баялінова, П. Куусберга, Дж. Лондона та ін. Разом із З. Пенюк уклав хрестоматію "Твори українських письменників" (1982) — для учнів 8 — 10 класів молд. шкіл в Україні. Ряд творів Л. переклали А. М'ястківський, В. Лучук, Б. Мельничук, М. Фішбейн.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Признання. К., 1974.

С. В. Далавурак.