ЛЕНЧ Леонід Сергійович

• ЛЕНЧ Леонід Сергійович

(справж. прізв. — Попов)

[20.VII (2.VIII) 1905, с. Морозовка, тепер Краснинського р-ну Смол. обл. — 28.I 1991, Москва]

- рос. письменник. Закін. Кубан. політех. ін-т (Краснодар) та 1925 Ростов. ун-т. Під час Вел. Вітчизн. війни — військ. кор. газ. "Известия". З 1934 — співробітник журн. "Крокодил". Як сатирик виступав у жанрах оповідання, фейлетону, казки, лірико-гумор. мініатюри тощо: збірки "Перша посмішка" (1936), "Знайоме обличчя" (1938), "Осиковий кіл" (1942), "Непорушний запас" (1944), "Наскок" (1951), "Дорогі гості" (1954), "Коли медицина безсила" (1958), "Пекельна машина" (1961), "На грішній землі" (1962) та ін. У п'єсі "Павло Греков" (1939, у співавт.) відтв. атмосферу політ. терору в Рад. Союзі 30-х pp. Події громадян. війни на Кубані відобразив у повістях "Чорні погони" (1962), "З роду Караваєвих" (1982), "Вона була красивою жінкою" (1984); у перших двох повістях Л. використовує укр. лексику. Опубл. спогади про В. Маяковського, М. Зощенка та ін. письменників. У нарисі "Батько Остап".з великою симпатією виписав портрет Остапа Вишні. Окр. сатир. та гумор. оповідання Л. переклали В. Бойко, В. Кириленко, М. Прудник, А. Хуторян, В. Чепіга, О. Чорногуз, Ю. Цеков.

♦ Тв.: Избранные произведения, т. 1 — 2. М., 1982; Из рода Караваевых. М., 1989; Укр. перекл. — Милі сусіди. К., 1983.

■ Літ.: Ананьин С. Чем же отличен Ленч? В кн : Ленч Л. Избранное. М., 1987.

І. Д. Бажинов.