ЛЕОНТОВИЧ Володимир Миколайович

ЛЕОНТО́ВИЧ Володимир Миколайович

• ЛЕОНТОВИЧ Володимир Миколайович

[псевд. і крипт. — Вол. Левенко, В. Л-ко, Л. Давній та ін.; 24.VII (5.VIII) 1866, х. Оріхівщина, тепер село Хорольського р-ну Полтав. обл. — 10.XII 1933, Прага]

- укр. письменник і громад.-культур. діяч. Нар. в сім'ї поміщика. Закін. 1888 юрид. ф-т Моск. ун-ту. Був гласним Полтав. губ. зібрання. Належав до київ. "Старої громади" й Т-ва укр. поступовців (ТУП). Був головою "Товариства підмоги українській літературі, науці й штуці" (1911 — 19). 1906 редагував журн. "Нова громада"; 1906 — 14 видавав газети "Громадська думка" і "Рада" (разом з В. Симиренком і Є. Чикаленком); 1907 — 19 — працював у складі редколегії журн. "Літературно-науковий вістник". Л. був членом Центральної Ради, 1918 — міністр земельних справ в уряді гетьмана П. Скоропадського. З 1919 жив у Болгарії, Сербії, Німеччині, Чехії. Перше оповідання "Солдатський розрух" опубл. в газ. "Діло" (1891). Автор зб. повістей "Per pedes apostolorum" ("Стопами апостолів", 1896), що має підзаголовок "Образки з життя духовенства на Україні", збірок оповідань "Старе й нове" (1913), "Хроніки Гречок" (1931), в яких правдиво показав нужденне життя селян і ремісників, фабрич. робітників, перші вияви їхньої соціальної свідомості. Порушував проблему взаємовідносин інтелігенції і народу (повість "Пани й люди", 1893). Засуджував занепадницькі настрої (сатир. оповідання "Самовбивець"), В оповіданні "Абдул Газіс" (1903) — протест проти нац. поневолення, громадян. байдужості. В еміграції написав повість "Спомини утікача" (1922), зб. "Ворохобня й інші оповідання" (1930) та ін. Залишив історико-літ. мемуари про культурне життя в Україні кін. 19 — поч. 20 ст. ("Спогад про Чикаленка", 1929; "Спогади про мої зустрічі з українськими діячами старшого покоління", 1938, та ін.). У своїй творчості Л., долаючи впливи побут.-реаліст. школи, еволюціонував у напрямі поглибленого психологізму, наблизився до імпресіоніст. манери. Виступав з літ.-крит. статтями ("Грицько Григоренко", 1903; "Естетизм Коцюбинського", надр. 1913; "Новини нашої літератури", 1914), розвідками на пед. теми ("До питання про укладання підручників для сільських шкіл Полтавської губернії", 1901), рецензіями.

♦ Тв.: Солдатський розрух. Х., 1926.

■ Літ.: Грушевський О. Володимир Левенко. В кн.: Грушевський О. З сучасної української літератури. К., 1918; Єфремов С. Утопія з недавнього часу. В кн.: Леонтович В. Пани й люди. К., 1929; Сірополко С. Смерть Володимира Леонтовича. "Діло", 1933, 15 грудня; Володимир Леонтович. "Дзвони", 1933. № 11 — 12; Франко І. На вічну пам'ять Котляревському. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 35. К., 1982.

Ф. П. Погребенник, П. П. Ротач.