ЛЕОНТОВИЧ Павло Іванович

ЛЕОНТО́ВИЧ Павло Іванович

• ЛЕОНТОВИЧ Павло Іванович

(псевд. — П. Л., Павло Л., Павло Л-ч, Єлизавета попадя, Павло із Шуткова; 9.III 1825, с. Шутків, тепер Польща — 19.V 1880, с. Руда, тепер Жовківського р-ну Львів. обл.)

- укр. культ.-осв. діяч, письменник. Закін. 1852 Перемишльську духовну семінарію. Один з видавців і авторів альм. "Сборник приветствований и желаний" (1851), зб. "Лірвак з-над Сяна" (1852). Писав укр. і польс. мовами. Друкувався в журналах "Новини" (1849), "Вечерниці" (1862), альм. "Зоря галщкая яко альбум на год 1860" та ін. Як письменник розвивав традиції М. Шашкевича. У поезії Л. помітні впливи укр. і польс. поетів-романтиків, нар. поезії, звучать істор. мотиви ("Лети, думко, в сторононьку", "Літа мої молоденькі", "Гей, Хмельницький, наш Богдане" та ін.). Писав інтимно-лірич. пісні, оповідання ("Чиє серце, того правда" та ін.). В окр. творах Л. пропагував христ. доброчесність. У багатьох віршах-присвятах (панегіриках), звернених до приятелів і знайомих, світських і духовних осіб, висвітлює свої міркування про добро і справедливість. Рукописна спадщина Л. зберіг. у ЦДІА України у Львові (фонд К. Студинського).

■ Літ.: Студинський К. Павло Леонтович. "Записки Наукового товариства імені Шевченка", 1921 — 25, т. 131 — 132, 136 — 137.

Ф. П. Погребенник.