ЛИСЕНКО Андрій Віталійович

ЛИ́СЕНКО Андрій Віталійович

• ЛИСЕНКО Андрій Віталійович

[1 (13).VII 1851, с. Жовнине Кременчуцького повіту на Полтавщині, нині затоплене Кременчуц. водосховищем — 8(21).VI 1910, Київ]

- укр. письменник і лікар. Брат М. В. Лисенка. Закін. 1876 мед. ф-т Київ. ун-ту. Працював флот. лікарем на Балтиці, потім — у Миколаєві. Брав участь як доброволець у війні Сербії проти турків 1876 та в рос.-тур. війні 1877 — 78. В 1883 — 1905 завідував залізн. лікарнею в Знам'янці (тепер Кіровогр. обл., лікарні присвоєно ім'я Л.). За організацію (у жовтні — грудні 1905) залізн. страйкому у Знам'янці був арештований і висланий у Вятку. З допомогою брата 1907 емігрував. Працював лікарем у Львові. 1910 повернувся до Києва. Революц. події 1905 відобразив у драмі "Заспокоїлось" (1909). Л. належать оповідання "Геть з шляху — капітал пре", "Шторм", "Сухотна кузка"; спогади "Між добровольцями 1876 p.", "Малюнки-мініатюри" і "Спомини".

■ Літ.: Шкода В., Шкода Є. Брат композитора. "Вітчизна", 1965, № 2; Бородій М. К. Лицар з когорти незабутніх. "Літературна Україна", 1966, 1 липня; Бородій М. К. Медичні працівники в революційних подіях. "Український історичний журнал", 1985, № 12.

М. К. Бородій.