ЛИСЕНКО Микола Віталійович

ЛИ́СЕНКО Микола Віталійович

• ЛИСЕНКО Микола Віталійович

[10(22).III 1842, с. Гриньки, тепер Глобинського р-ну Полтав. обл. — 24.Х (6.XI) 1912, Київ]

- укр. композитор, фольклорист, громад. діяч. Засновник національної музично-творчої школи, основоположник укр. класич. музики. Закін. 1865 природн. ф-т Київ. ун-ту. 1867 — 69 навч. у Лейпц. консерваторії, 1874 — 76 удосконалював майстерність у Петербурзі в М. Римського-Корсакова. Протягом 1865 — 67 — мировий посередник у Таращанському пов. на Київщині. З 1869 — у Києві, виступав у концертах як піаніст, викладав у муз. школах. 1904 Л. відкрив першу в Україні нац. муз.-драм. школу (з 1913 — ім. М. В. Лисенка), яка працювала за програмою вищих мистецьких навч. закладів. Один з фундаторів "Старої громади", разом з О. Кошицем організував 1905 муз.-хорове т-во "Київський Боян", головою якого був до кінця життя. Засновник і голова ради правління (1908 — 11) "Українського клубу" (з 1911 — клуб "Родина"). Активний учасник щорічних Шевченківських концертів (з 1864). Підтримував творчі зв'язки з "Плеядою", Літературно-артистичним товариством у Києві. 1872 завершив свій перший муз.-сценічний твір — оперету "Чорноморці" за п'єсою "Чорноморський побит" Я. Кухаренка (лібрето М. Старицького). Центральне місце в спадщині Л. посідають опери: "Різдв'яна ніч" (1873, 2-а редакція 1882), "Утоплена" (1883), "Тарас Бульба" (за М. Гоголем, 1890), "Наталка Полтавка" (1889), "Енеїда" (за І. Котляревським, 1910), "Ноктюрн" (лібрето Л. Старицької-Черняхівської, 1912), дит. опери "Коза-Дереза" (1888), "Пан Коцький" (1891), "Зима й Весна" (1892). Крім того, Л. залишив кілька незавершених опер: "Сапфо", "Літньої ночі", "Відьма" та ін. Л. — один з найкращих інтерпретаторів "Кобзаря" Т. Шевченка, на тексти якого написав понад 80 вокал. творів різних жанрів (пісні, романси, хори, кантати тощо), серед них "Заповіт", "Б'ють пороги", "Радуйся, ниво неполитая", "На вічну пам'ять Котляревському", "Іван Гус", "Ой нема, нема", "У туркені по тім боці", "Минають дні", "Мені однаково", "Огні горять". Крім того, Л. створив ряд хорів, ансамблів і романсів на слова П. Куліша, І. Франка (в т. ч. гімн "Вічний революціонер"), О. Кониського ("Молитва за Україну"), Лесі Українки, О. Олеся, М. Вороного, М. Старицького, О. Маковея, С. Руданського, Г. Гейне, А. Міцкевича, С. Надсона та ін.

Ще з студ. років Л. почав збирати укр. пісенний фольклор, під час навчання у Лейпцігу надрукував три перших випуски обробок українських народних пісень. Усього вийшло 7 випусків — по 40 пісень сольних обробок, 12 хорових десятків, 5 циклів обрядових ("Молодощі", "Весілля", "Купальська справа", "Колядки, щедрівки", "Веснянки") тощо. Записав ряд пісень і дум від кобзаря О. Вересая, виступив з рефератом про нього ("Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, виконуваних кобзарем Вересаєм", 1873). Це була перша в Україні муз.-фольклорист. праця. В цій та ін. розвідках ("Дума про Хмельницького та Бараб.ша", 1888; "Про торбан і музику пісень Відорта", 1892; "Народні музичні інструменти на Україні", 1894) Л. визначив ряд специфічних нац. особливостей укр. нар. музики. Брав участь у підготовці "Словаря української мови" за ред. Б. Грінченка.

♦ Тв.: Зібрання творів, т. 1 — 20. К., 1950 — 1956; Листи. К., 1964.

■ Літ.: Квітка К. М. Лисенко як збирач народних пісень. К., 1923; Лисенко О. М. М. В. Лисенко. Спогади сина. К., 1966; М. В. Лисенко у спогадах сучасників. К., 1968; Василенко З. І. Фольклористична діяльність М. В. Лисенка. К., 1972; Товстуха Є. Микола Лисенко. К., 1988; Святі уболівання. Листи Миколи Лисенка до Михайла Драгоманова. "Культура і життя", 1990, 4 лютого; Єфремов С. З Лисенком до Галичини. "Дзвін", 1991, № 7; Архімович А., Гордійчук М. Микола Віталійович Лисенко. К., 1992.

М. М. Гордійчук.