ЛОГВИНЕНКО Віталій Андрійович

ЛОГВИНЕ́НКО Віталій Андрійович

• ЛОГВИНЕНКО Віталій Андрійович

(28.I 1928, с. Дическулове, тепер Новоукраїнського р-ну Кіровогр. обл. — 15.IX 1990, Київ)

- укр. письменник. Учасник Вел. Вітчизн. війни. Навч. 1946 — 49 у Миколаїв. військ.-мор. авіаучилищі і 1951 — 53 у Моск. військ. ін-ті іноз. мов. Служив на Чорномор. флоті. 1962 — 63 був гол. ред. вид-ва "Маяк", 1964 — 68 очолював Одес. орг-цію СПУ. Автор збірок оповідань та повістей "На морі Чорному" (1958), "Севастопольські маки" (1959), "Давні рани" (1961), "Сузір'я" (1963), "Плоть від плоті" (1964), "Біоструми" (1970), "Ятрань" (1978), "Небесні меридіани" (1980), "Полундра", "Висока мати" (обидві — 1983), романів "Літа молодії" (1957), "Вінчання" (1965), "Рубікон" (1966), "Важка вода" (1972), "Росава" (1975), "Мертвий якір" (1980), "Холодна вись" (1981), "Чорні бушлати" (1983), "Створи" (1984), "Гавань" (1988). Твори присвячено темі захисту Вітчизни, подвигу чорномор. моряків і пілотів у роки війни, проблемам екології та життя сучас. села. За романи "Мертвий якір" і "Холодна вись" удостоєний 1982 премії імені А. В. Головка.

♦ Тв.: Твори, т. 1 — 2. К., 1986; Рос. перекл. — Девич-трава. М., 1969; Росава. — Годы молодые. М., 1986.

■ Літ.: Волинський К. Слово про Віталія Логвиненка. В кн.: Логвиненко В. А. Твори, т. 1. К., 1986.

В. П. Лета.