ЛОДІЙ Петро Дмитрович

ЛО́ДІЙ Петро Дмитрович

• ЛОДІЙ Петро Дмитрович

[4(15).V 1764, с. Збой, тепер Гуменського окр., Сх. Словаччина — 10(22).VI 1829, Петербург]

- укр. просвітитель, філософ, юрист і поет. З родини священика. Закін. 1787 Львів. ун-т, був у ньому професором філософії (1787 — 1802). Викладав філософію й математику у Краків. (1802 — 03) ун-ті, теорію й практику філософії у Петерб. пед. ін-ті (1804 — 19), теорію заг. права у Петерб. ун-ті (1819 — 29). У філософії відстоював з позицій деїзму ідеї матеріаліст, сенсуалізму. Осн. філос. праці — "Логические наставления, руководствующие к познанию и различению истинного от ложного" (1815) і "Теория общих прав, содержащая в себе философское учение о естественном всеобщем государственном праве" (1828). Переклав з нім. мови підручник філософії Х. Баумайстра "Наставления любомудрия нравоучительного..." (Львів, 1790). Автор двох панегіриків, написаних силабічним віршем (див. Силабічне віршування): "Ономастікон превелебнЂйшому господину Николаю Скородинскому..." (Львів, 1790) — єпископ. наміснику, пізніше єпископу, і "Ономастікон превелебнЂйшому господину Антонію Ангеловичу..." (Львів, 1791) — з приводу "тезоіменитства" львів. каноника (обидва були керівниками руського ф-ту при Львів. ун-ті). У них Л. славить розвиток освіти рідною мовою, сподівається на розквіт в Україні науки, мистецтва, поезії.

■ Літ.: Возняк М. До характеристики Петра Лодія. "Записки Наукового товариства імені Шевченка", 1913, т. 113; Мишанич О. В. Література Закарпаття XVII-XVIII ст. К., 1964.

О. В. Мишанич.