ЛОЗІНСЬКИЙ (Loziński) Владислав

ЛОЗІ́НСЬКИЙ (Loziński) Владислав

• ЛОЗІНСЬКИЙ (Loziński) Владислав

(29.V 1843, с. Опори, тепер Дрогобицького р-ну Львів. обл. — 20.V 1913, Львів)

- польс. письменник, історик, мистецтвознавець, член Академії знань у Кракові з 1891, почесний доктор філософії Львів. ун-ту з 1900. Брат Валерія Лозінського. 1862 — 65 навч. у Львів. ун-ті. 1865 — 83 був редактором літ. і наук. періодичних видань у Львові. Автор соціально-побут. та істор. повістей з життя Галичини: "Ніклос" (1861), "Гусари" (1862), "Корабела прадіда" (1863), "За світлом" (1866), "Перші галичани" (1867), "Чорні години" (1868), "Історія сивого волоса" (1871) та ін. Драма Л. "Приблуда" (1864, на укр. тематику) в укр. перекл. під назвою "Школяр на мандрівці" (муз. М. Вербицького) йшла 1866 — 80 в Руському нар. театрі (Львів). Л. належать також істор. та мистецтвозн. праці: "Церковне малярство на Русі" (1887), "Львівське золотарство в давні часи" (1889), "Львівський патриціат і міщанство в XVI і XVII ст." (1890), "Львівське мистецтво в XVI і XVII ст. Архітектура і різьблення" (1898), "Вірменський епілог львівського золотарського мистецтва" (1900), "Правом і безправ'ям. Звичаї на Червоній Русі за панування Зигмунта III" (1903). В ряді творів ідеалізував відносини між укр. народом і польс. шляхтою.

Р. Я. Пилипчук.